П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 4 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 4 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» (далі - ТОВ «Градострой») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_6 зазначав, що 4 серпня 2014 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків частково задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк»: стягнуто солідарно з нього та ТОВ «Градострой» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 млн 202 тис. 87 грн 64 коп. та третейський збір у розмірі 12 тис. 420 грн 88 коп. Позивач зазначав також, що вказана справа непідвідомча цьому суду відповідно до Закону України «Про третейські суди», оскільки спір у цій справі стосується захисту прав споживачів. При формуванні складу третейського суду було порушено вимоги статей 16-19 цього Закону, оскільки цей спір фактично розглядався структурним підрозділом Асоціації українських банків, одним із завдань якої є захист прав та інтересів банків, у тому числі й ПАТ «Укрсоцбанк», а безпідставна відмова третейського судді в задоволенні його заяви про відвід може свідчити про особисту зацікавленість у результатах розгляду справи. Крім того, розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно і всупереч частині десятій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не звертався з попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту, а тому заявлені вимоги є передчасними. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив скасувати зазначене рішення третейського суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року (справа № 6-64цс15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаної норми матеріального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_6 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року, 10 квітня 2013 року, 25 лютого, 17 червня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 20 травня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_6 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 20 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 2 млн 457 тис. швейцарських франків з такими умовами надання траншів кредиту: протягом 20 місяців з моменту підписання договору, на купівлю та ремонт нерухомості, зі сплатою 10 % річних та кінцевим строком повернення до 19 липня 2012 року.
За пунктом 6.2 зазначеного договору в разі, якщо сторони не дійдуть згоди зі спірних питань шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У разі неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у черговості, вказаній у цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними в цьому пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного регламенту вказаного третейського суду.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 4 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ТОВ «Градострой» про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ТОВ «Градострой» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 млн 202 тис. 87 грн 64 коп. та третейський збір у розмірі 12 тис. 420 грн 88 коп.
У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 4 серпня 2014 року.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на час укладення спірного кредитного договору Закон України «Про третейські суди» не містив заборони на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), отже, третейський суд міг розглядати справу про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, не вбачається підстав для застосування до спірних правовідносин вказаного Закону, оскільки відповідно до його положень у таких правовідносинах банк не є споживачем.
Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого, 17 червня 2015 року, наданих заявником для порівняння, міститься висновок про те, що на час укладення кредитного договору Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому третейське застереження в кредитному договорі суперечить вимогам пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року, наданій заявником для порівняння, касаційний суд, застосувавши норми пункту 2 частини шостої статті 56 Закону України «Про третейські суди», де передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, зазначив, що у спорі, який був розглянутий третейським судом, за захистом свого порушеного права до компетентного органу звернувся банк, а позичальник як споживач послуг, які надає банк, до третейського суду з позовом не звертався, отже, до спірних правовідносин не застосовуються норми пункту 2 частини шостої статті 56 та пункту 14 частини першої статті 6 вказаного Закону. Такого ж висновку дійшов і касаційний суд в ухвалі від 15 серпня 2012 року.
У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Цей Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. На час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено з порушенням вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», у цій частині кредитний договір є недійсним.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні у подібних правовідносинах пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Сервіси для юристів