П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі
головуючого Барбари В.П., суддів:Берднік І.С.,Гуля В.С.,Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Потильчака О.І., Шицького І.Б., за участю представників: фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 - виконавчого комітету Кіровоградської міської ради - Кіровоградської міської ради - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_8,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_9.) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі № 912/1552/13 за позовом ФОП ОСОБА_9 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в особі міського голови міста Кіровограда та Кіровоградської міської ради, про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року ФОП ОСОБА_9 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просив визнати договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2002 року № 492 площею 0,002 га для розміщення адвокатської контори за адресою: АДРЕСА_1,
м. Кіровоград таким, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договором, з обов'язком уповноваженого керівника органу місцевого самоврядування підписати додаткову угоду у місячний термін, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо направлення орендарю протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі письмових заперечень у формі листа-повідомлення про відмову в продовженні строку дії зазначеного договору оренди, що на думку позивача, є підставою для визнання цього договору таким, що вважається поновленим.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня
2014 року зазначені судові рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі № 912/1552/13, ФОП ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України у зв'язку з неоднаковим, на думку заявника, застосуванням судом касаційної інстанції положень
статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо наявності підстав для поновлення договору оренди землі, пов'язаних із виникненням переважного права на поновлення цього договору.
В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 04 березня 2008 року у справі
№ 20/483д/07-9/605д/07, від 12 лютого 2013 року № 5002-20/1965-2012,
від 04 липня 2013 року у справі № 912/97/13-г, від 29 серпня 2013 року у справі № 901/284/13-г, від 17 вересня 2013 року у справі № 905/1784/13-г,
від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/1658/13 та копію постанови Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року у справі № 19/074-11.
Ухвалою від 17 вересня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 912/1552/13 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року.
Зі змісту постанов Вищого господарського суду України від 04 березня 2008 року у справі № 20/483д/07-9/605д/07, від 12 лютого 2013 року
№ 5002-20/1965-2012, від 29 серпня 2013 року у справі № 901/284/13-г,
від 17 вересня 2013 року у справі № 905/1784/13-г, від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/1658/13, на які посилається заявник, дійсно вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах. Разом із тим не можна погодитися з посиланням заявника на постанову Вищого господарського суду України
від 04 липня 2013 року у справі № 912/97/13-г, де застосовано зазначені положення закону, якою було скасовано попередні судові рішення з направленням справи на новий розгляд, оскільки ця постанова остаточно не вирішує спір у справі.
Щодо посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року у справі
№ 19/074-11, то ця постанова не є рішенням суду касаційної інстанції, відтак, не можна посилатися на неї як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.
Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Кіровоградської міської ради від
Сервіси для юристів