П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Патрюка М.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними змін умов кредитного договору в односторонньому порядку за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») про визнання недійсними змін банком умов кредитного договору та зобов'язання здійснити перерахунок сум за цим договором.
Зазначали, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 і закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», укладено кредитний договір № 490063088, за яким ОСОБА_1 одержав кредит у сумі 30863,83 доларів США на строк до 11 квітня 2015 року під 13,5 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа-Банк» 11 квітня 2008 року було укладено договір поруки № 490063088-П.
З 1 вересня 2008 року ПАТ «Альфа-Банк» збільшило розмір процентів за кредитним договором до 16,5 % річних, про що повідомило позичальника, надіславши лист 12 вересня 2008 року.
Посилаючись на те, що ПАТ «Альфа-Банк» збільшило розмір процентів за кредитним договором, не надало розрахунків такого підвищення, не зазначило, у зв'язку із чим підвищується процентна ставка, у порушення пункту 6.2 договору кредиту несвоєчасно направило повідомлення про збільшення процентної ставки, та вказуючи на неправомірність такої односторонньої істотної зміни умов кредитного договору, позивачі просили їхні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.
Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним збільшення в односторонньому порядку ПАТ «Альфа-Банк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № 490063088 з 13,5 % до 16,5% річних; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено, у решті - рішення районного суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 621, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), параграфа 2 глави 71 ЦК України, частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у подібних правовідносинах щодо підстав та строків підвищення процентної ставки, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Альфа-Банк» - Капустинської М.О. - та перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490063088, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останньому кредит у сумі 30863,83 доларів США на строк до 11 квітня 2015 року під 13,5 % річних, а позичальник - своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа-Банк» 11 квітня 2008 року було укладено договір поруки № 490063088-П.
Згідно із частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну процентної ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною.
Судом установлено, що згідно з пунктом 6.2. кредитного договору № 490063088 банк має право змінити розмір процентів за користуванням кредитом у разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки Національного Банку України, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін у чинному законодавстві тощо.
Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, які не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
Зміна розміру процентів за користуванням кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. При цьому за умовами договору про зміну розміру процентної ставки за кредитом та внесення у зв'язку із цим змін до додатку №1 до договору банк повинен повідомити позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору.
У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник надає свою згоду на внесення змін до додатку №1 до договору та викладення додатку №1 у новій редакції. Сторони дійшли згоди, що оновлений додаток №1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів за кредитом, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною договору, позичальник отримує в банку самостійно.
Банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку зі зміною кредитної політики банку.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним збільшення процентної ставки за договором кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту з листів відповідача, надісланих на адресу ОСОБА_1, не вбачалося конкретних обставин, які змусили банк підвищити процентну ставку за кредитним договором, не наведено розрахунків такого підвищення та не дотримано порядку повідомлення позичальника про зміну процентної ставки.
Апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що ПАТ «Альфа-Банк» відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 6.2. кредитного договору належним чином повідомило позичальника про збільшення процентної ставки. Апеляційним судом установлено, що фактичне збільшення процентної ставки відбулось 11 вересня 2008 року, повідомлення було відправлене рекомендованим листом 1 вересня 2008 року. Щодо обставин, які змусили відповідача підвищити процентну ставку, було зазначено як у листі відповідача від 8 серпня 2008 року, так і в письмових запереченнях на позов. Обов'язок банку щодо надання розрахунків такого підвищення ні законом, ні договором не передбачений.
Для прикладу неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права ОСОБА_1, ОСОБА_2 надали ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, від 4 грудня 2013 року, від 18 грудня 2013 року, від 18 грудня 2013 року.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що судами попередніх інстанцій установлено, що банк, підвищуючи тарифи за обслуговування платіжної картки відповідно до умов пункту 4.9. умов і правил надання банківських послуг, тарифів, не повідомив позивача (боржника) належним чином. При цьому, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції не зробив правових висновків про застосування статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову й передаючи справу та новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що суди попередніх інстанцій залишили без оцінки доводи відповідача та надані ним докази про те, що після отримання листа Банку 8 листопада 2008 року про підвищення процентної ставки, позивач (боржник) погодився із цією пропозицією, оскільки почав сплачувати відсотки за кредитом за процентними ставками в новому розмірі, про що свідчать розрахунки. Правова позиція про застосування статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутня.
Сервіси для юристів