П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС, МВС відповідно) про визнання неправомірною відмови у видачі довідки та зобов'язання видати довідку,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірною відмову ГУ МВС у видачі йому довідки про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років та має право на пільги, встановлені статтею 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII); зобов'язати ГУ МВС видати йому зазначену довідку.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2010 року позов задовольнив у повному обсязі: визнав неправомірною відмову відповідача у видачі позивачу довідки про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років та має право на пільги, передбачені статтею 22 Закону № 565-XII; зобов'язав ГУ МВС видати
ОСОБА_9 довідку про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років і за ним та членами його сім'ї збережені пільги з оплати житла та всіх видів комунальних послуг, встановлені Законом № 565-XII.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2011 року постанову суду першої інстанції змінив, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини в такій редакції: «Визнати неправомірною відмову ГУ МВС у видачі ОСОБА_9 довідки про те, що він має право на пільги, встановлені статтею
22 Закону № 565-XII. Зобов'язати ГУ МВС видати ОСОБА_9 довідку про те, що він має право на пільги, встановлені статтею 22 Закону № 565-XII». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 вересня 2013 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ГУ МВС звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 22 Закону № 565-XII та підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня
1991 року № 114 (далі - Положення), у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2012 року (справа № К-31365/10), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалі суду касаційної інстанції, копію якої додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 22 Закону № 565-ХІІ та підпункт «ж» пункту 64 Положення.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на працівника органів внутрішніх справ України, звільненого зі служби на підставі підпункту «ж» пункту 64 Положення (за власним бажанням у запас), поширюється право на збереження пільг, передбачене статтею 22 Закону № 565-ХІІ.
Натомість у справі, ухвалу суду касаційної інстанції в якій надано для порівняння, цей суд виходив із того, що оскільки працівник міліції звільнений за власним бажанням відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення, то ГУ МВС обґрунтовано відмовило у задоволенні позову, адже статтею 22 Закону № 565-ХІІ не передбачено збереження права на пільги при звільненні за власним бажанням.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував зазначені норми матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Порядок та умови проходження служби в міліції згідно з частиною першою статті 18 Закону № 565-ХІІ регламентуються Положенням.
Перелік підстав для звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби передбачено у пункті 64 Положення.
Правовий та соціальний захист працівників міліції, їх пенсійне забезпечення регламентуються Законом № 565-ХІІ.
Виключний перелік підстав, звільнення за якими передбачає право на збереження пільг, встановлених цим Законом, визначено у статті 22 Закону № 565-ХІІ, а саме: за віком, хворобою або вислугою років. Зокрема, зазначені перші дві підстави відповідають підпунктам «а», «б» пункту 64 Положення.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, право на збереження установлених Законом № 565-ХІІ пільг має лише працівник міліції, звільнений зі служби з підстав, визначених у статті 22 цього Закону, незалежно від наявності умов для призначення пенсії за вислугою років, перелік яких міститься у статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Оскільки суди встановили, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення - за власним бажанням у запас, тобто не з підстав, передбачених статтею 22 Закону № 565-ХІІ, то висновок суду касаційної інстанції про неправомірність відмови ГУ МВС у видачі довідки позивачу щодо права на пільги не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Верховний Суд України вже розглядав справи цієї правової категорії. Зокрема, у постанові від 23 квітня 2013 року (справа № 21-96а13) він дійшов висновку, що право на збереження встановлених Законом № 565-ХІІ пільг має лише працівник міліції, звільнений зі служби з підстав, визначених у статті 22 цього Закону.
Оскільки у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Сервіси для юристів