ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до приватного акціонерного товариства «Росава» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства на його користь заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - список № 1, № 2 відповідно), за липень 2009 року та травень-червень 2010 року на загальну суму 1 379 756 грн 40 коп.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 березня 2011 року позовну заяву залишив без розгляду в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2, за липень 2009 року на суму 335 434 грн 17 коп.
Постановою від 24 березня 2011 року Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: постановив стягнути з Товариства на користь управління ПФУ суму заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2, за травень-червень 2010 року на суму 281 937 грн 59 коп., у задоволенні решти позову відмовив. При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списком № 1 до 1 січня 2004 року, та протиправність включення до складу заборгованості сум додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, включених до розрахунку за травень-червень 2010 року, на суму 762 384 грн 37 коп.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2012 року залишив без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року.
Постановою від 27 вересня 2012 року Київський апеляційний адміністративний суд постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову скасував та виніс в цій частині нове рішення, яким постановив стягнути з Товариства на користь управління ПФУ заборгованість на суму 762 384 грн 64 коп. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що управління ПФУ обґрунтовано включило до складу заборгованості з відшкодування фактичних витрат кошти на виплату та доставку пенсій особам, що отримали право на пенсію до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Цей суд також зазначив, що додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасував, постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року залишив у силі.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), управління ПФУ вказує на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція); просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На обґрунтування заяви додано, зокрема, копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2012 року у справі № К9991/61935/12, від 21 лютого 2013 року у справі № К800/1520/13, від 31 жовтня 2013 року у справі № К/999/44144/11, які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.
У цих рішеннях касаційний суд зазначив, що спірні витрати - кошти на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 1 до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 1058-ІV, підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Касаційний суд також зазначив, що збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку відповідно до Закону № 1058-ІV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява управління ПФУ про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.
Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність вимог ПФУ щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України також вказав на протиправність включення управлінням ПФУ до розрахунку витрат, які підлягають відшкодуванню Товариством, пенсій не у розмірах, визначених у протоколах про їх призначення, а у більших розмірах, встановлених після перерахунку пенсій на підставі статті 42 Закону № 1058-IV, що, на думку суду, є нічим іншим як підвищенням пенсії, а таке підвищення пенсії відповідно до підпункту 6 Інструкції не включається до розміру фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.
Такий висновок касаційного суду є помилковим та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції (постанова від 29 травня 2012 року № 21-294а12), яка полягає у тому, що збільшення розміру пенсії за рахунок надбавок та підвищень, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788ХІІ, відрізняється від збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку, визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.
З урахуванням наведеного відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Сервіси для юристів