ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
при секретарях судового засідання Ключник А.Ю., Демченко Т.І.,
за участю представників відповідача - державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька - Домашенко Т.Г., Стасенка О.В.,
Павловича Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Альтана Капітал» (правонаступник - закрите акціонерне товариство «Юпрас Капітал»; далі - ПАТ «Альтана Капітал») до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
(далі - ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ПАТ «Альтана Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 жовтня 2008 року № 0000212243, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 005 грн та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 503 грн.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Альтана Капітал» послалося на те, що в ході проведеної перевірки та при визначенні податкових зобов'язань ДПІ порушила норми законодавства, зокрема позивач зазначив, що він здійснив інвестиції у вигляді купівлі корпоративних прав кількох господарських товариств та здійснив облік і оподаткування цих операцій у встановленому законом порядку відповідно до вимог пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР). Позивач вважає, що операції з перерахування грошей до статутних фондів цих товариств були правомірно віднесені ним до витрат за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року, позов задовольнив виходячи із того, що кошти у загальній сумі 233 648 грн внесені позивачем до статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю «Фріленд компані», «Фріленд Донецьк», «Фріленд Україна», «Фріленд Б.Х.», «Фріленд Білдінг Системс», «Фріленд Істейт», «Фріленд Девелопмент» (далі - ТОВ) як прямі фінансові інвестиції, тому вони правомірно були віднесені до складу витрат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Вищий адміністративний суд України постановою від 2 квітня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій змінив у частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 58 412 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24 706 грн та відмовив у задоволенні позову. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, представник ПАТ «Альтана Капітал» - ОСОБА_1 (далі - представник ПАТ «Альтана Капітал») - звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви представник ПАТ «Альтана Капітал» додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2008 року (№ К-27444/06), 22 жовтня 2012 року (№ К-15363/10) та 8 квітня 2013 року (№ К-15178/09), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява представника ПАТ «Альтана Капітал» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви представника ПАТ «Альтана Капітал» копіях ухвал Вищого адміністративного суду України по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано підпункти 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2012 року (№ К-15363/10) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач витрати на придбання цінних паперів обґрунтовано відобразив у рядку 01.2 додатку КЗ декларації за 2006 рік, оскільки операції з внесення акцій до статутного фонду в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2013 року
(№ К-15178/09) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР застосовуються і при обліку операцій з придбання корпоративних прав при здійсненні грошових внесків до статутного фонду інших господарських товариств.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2008 року (№ К-27444/06) цей суд зазначив, що позивач неправомірно, на порушення вимог підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону
№ 334/94-ВР, відніс до складу витрат суми коштів за операціями з цінними паперами і деривативами, сплачених як грошовий внесок до статутного фонду іншого господарського товариства.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що оскільки позивач здійснив пряму інвестицію, а саме вніс грошові кошти до статутних фондів ТОВ в обмін на корпоративні права, емітовані такими юридичними особами, тобто на поворотній основі, а не продав як товар, а тому віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду, до складу витрат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами є необґрунтованим.
Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував підпункти 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно із частиною другою статті 115 Цивільного кодексу України
Сервіси для юристів