П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області
(далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Цюрупинському районі Херсонської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про зобов'язання вчинити дії
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило зобов'язати відділення Фонду прийняти до заліку шляхом підписання актів звірок з управлінням ПФУ суму виплаченої щомісячної державної адресної допомоги та витрати на її доставку за листопад-грудень 2008 року по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 30 745 грн 10 коп.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада
2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 січня 2014 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, відділення Фонду звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове правозастосування.
Вирішуючи спір, касаційний суд виходив із того, що виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, має здійснюватися відповідачем, а тому залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Натомість в ухвалі касаційного суду, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Верховний Суд України вже неодноразово висловлював свою правову позицію при розгляді справ цієї правової категорії. Зокрема, він неодноразово зазначав, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги (постанови від 6, 20 червня 2011 року справи № 21-57а11, 21-118а11, відповідно).
Крім того, Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо способу захисту порушених прав при вирішенні таких спорів (постанови від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, 6 червня 2011 року № 21-1161а11, 20 червня
2011 року № 21-76а11, 28 листопада 2011 року № 21-366а11, 19 березня 2012 року). Зокрема, він вказав, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697), на який посилається управління ПФУ, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо підписання актів звірки розрахунків, не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене зазначеним Порядком правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору.
У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватися в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами ПФУ позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Оскільки, ухвала касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права і практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Цюрупинському районі Херсонської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді:М.І. Гриців О.А. КороткихМ.Б. Гусак О.В. КривендаП.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов
Сервіси для юристів