ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - Товариство) до Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 8 листопада
2013 року № 504000003/2013/000155/2, визнати нечинною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 8 листопада 2013 року
№ 504010000/2013/00016 (далі - картка відмови).
На обґрунтування позовних вимог вказало, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 1 квітня 2013 року № RF/RD/79-13/11-М, укладеного з відкритим акціонерним товариством «Единая торговая компания», останнє здійснювало поставку товару - натру їдкого (гідроксит натрію) - обсягом 5615 т за ціною 297,5 доларів США за тонну на загальну суму 1 670 462,5 доларів США, проте на етапі перевірки митної вартості товару відповідач протиправно та всупереч нормам Митного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_10/pravo1/T124495.html?pravo=1> (далі - МК) відмовив декларанту у визначенні митної вартості товарів за основним методом (за ціною контракту) та застосував другорядний метод (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) за відсутності законних підстав.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 23 січня
2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України,
Митниця звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування частини шостої статті 54 та статті 57 МК.
На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року (справа № К/800/28745/14), яка, на її думку, підтверджує неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 грудня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України виходячи з того, що в доданій до заяви Митниці копії судового рішення по-іншому, ніж у справі, що розглядається застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Митниці не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від
18 листопада 2014 року.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що під час митного оформлення товару Товариство надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 МК необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування основного методу. У відповідача не було підстав для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів. Крім того, запитувані Митницею додаткові документи позивач не надав з об'єктивних причин. Таким чином, на думку касаційного суду, дії відповідача щодо коригування митної вартості за другорядним методом є неправомірними.
Водночас у справі № К/800/28745/14, на думку касаційного суду, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, оскільки декларант на вимогу митного органу не надав у повному обсязі витребуваних додаткових документів для підтвердження митної вартості, а відтак митний орган правомірно визначив митну вартість товару за другорядним методом - ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копія рішення суду касаційної інстанції в якій додана до заяви.
Окрім того, до встановлених у справі, яка переглядається, обставин суд касаційної інстанції не навів іншого, ніж у наданому на порівняння судовому рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заві Митниці.
Сервіси для юристів