П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо стягнення з нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та скасувати вимогу від 5 серпня 2013 року № Ф-34/32 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194 грн 3 коп.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є ветераном органів внутрішніх справ, з 30 грудня 2006 року йому призначена пенсія відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), з травня 2012 року зареєстрований як ФОП, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ) він звільняється від сплати єдиного внеску, оскільки вказана норма не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Управління ПФУ зазначило, що оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, а не за віком, то дія частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ на нього не поширюється.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 2 грудня 2013 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2014 року скасував постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року і прийняти нове судове рішення.
На обґрунтування заяви він послався, зокрема, на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року (№ К/800/20437/13), в якій касаційний суд дійшов висновку, що особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ, звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ як пенсіонер за віком.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а не за віком, отже, дія частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ на нього не поширюється.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи цю норму права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить з її буквального змісту, оскільки наведене регулювання не має очевидної алогічності, суперечності, двозначності.
Отже, право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі − пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, у тому числі на тих, які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.
Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, яке здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів і не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.
На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентуються Законом № 2262-ХІІ.
Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Таким чином, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії, передбачені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та Законом № 2262-ХІІ, є різними державними пенсіями. Відмінність зумовлена юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, незважаючи на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-59а14) проведено аналіз положень пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, статті 26 Закону № 1058-ІV та статей 1, 12 Закону № 2262-ХІІ та висловлено правову позицію, відповідно до якої ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Сервіси для юристів