П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_9, до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору іпотеки недійсним за заявою публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року та рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ОСОБА_8 в інтересах малолітньої дочки
ОСОБА_9 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» (далі - ЗАТ «МІБ»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «ПтБ»), і ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою 9,99 % річних та строком користування коштами на 120 місяців. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ЗАТ «МІБ» і ОСОБА_10, ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно - будинок загальною площею 70,3 кв.м та земельну ділянку площею 0,0757 га, які розташовані в АДРЕСА_1 у м. Києві. Проте при укладенні договору іпотеки було порушено права малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки його укладено без дозволу органу опіки та піклування.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 червня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 1 вересня 2015 року, позов задоволено частково, постановлено: визнати недійсним договір іпотеки від 30 січня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., в частині його укладення між ЗАТ «МІБ» і ОСОБА_10; в решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року вищезазначені судові рішення залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «ПтБ» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
На підтвердження своїх доводів ПАТ «ПтБ» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, 15 січня 2014 року, 28 січня,
8 липня, 9 вересня 2015 року та постанову Верховного Суду України
від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ПтБ», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суди під час розгляду справи встановили, що 30 січня 2008 року між ЗАТ «МІБ», правонаступником якого є ПАТ «ПтБ», і ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 100 тис. доларів США зі сплатою 9,99 % річних та строком користування коштами на 120 місяців.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між ЗАТ «МІБ» і ОСОБА_10, ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, згідно з яким останні передали в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно - будинок загальною площею 70,3 кв.м та земельну ділянку площею 0,0757 га, які розташовані по АДРЕСА_1 у м. Києві.
Зазначений будинок належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 1989 року.
Вищевказана земельна ділянка належить ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 на праві власності по 1/2 частині за кожним на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 серпня 2005 року.
Батьками малолітньої ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та
ОСОБА_8
У будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11
У заявах від 30 січня 2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_10 повідомив банк про те, що дітей віком до 18 років він не має, жодна дитина віком до 18 років не має права власності на житло або права користування житловим будинком, який передається в іпотеку. ОСОБА_8 також надала банку заяву, у якій зазначила, що дає згоду на укладення договорів її чоловіком.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на момент укладення іпотечного договору малолітня ОСОБА_9 хоча й не була зареєстрована в будинку, який передано в іпотеку, проте користувалася жилою площею у цьому будинку, а тому на укладення такого договору обов'язково мав бути дозвіл органу опіки та піклування, якого отримано не було.
Проте в наданих заявником для порівняння судових рішеннях зроблено такі висновки:
Сервіси для юристів