П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), третя особа - Міністерство юстиції України, про зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним Порядок призначення, перерахування і проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), в частині встановлення коефіцієнтів перерахунку щомісячних страхових виплат та зобов'язати відповідача встановити вказані коефіцієнти у 2008-2011 роках на рівні індексу збільшення середньомісячної заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у зв'язку із підвищенням вартості життя і провести такий перерахунок з 1 березня 2008 року.
Обґрунтовуючи протиправність зазначених дій відповідача, ОСОБА_1 послався на те, що Порядком неправильно визначено коефіцієнти для перерахунку страхових виплат на рівні реальної середньої заробітної плати, оскільки, на думку позивача, має застосовуватись коефіцієнт зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, як це визначено частиною другою статті 29 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи зазначене рішення, суди вказали на те, що процедура реєстрації Міністерством юстиції України порядку передбачає перевірку його на відповідність вимогам чинного законодавства та міжнародним правовим актам. Проведеною правовою експертизою встановлено, що Порядок прийнятий Фондом в межах компетенції, узгоджений з Міністерством праці та соціальної політики України, Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики як такий, що має міжвідомчий характер і підстав для відмови в реєстрації не встановлено.
Крім того, справи про скасування Порядку неодноразово слухалися судами, які повністю відмовляли в задоволенні позовних вимог.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 серпня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини другої статті 29 Закону № 1105-XIV та Порядку, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2014 року та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року та 6 лютого 2014 року (№№ К-15608/09, К/9991/56265/12 відповідно), якими суд вирішив питання про перерахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням положень статті 1197 Цивільного кодексу України, якими встановлено порядок визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається ОСОБА_1, обґрунтовуючи різне правозастосування.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький
Сервіси для юристів