П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А., суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,
за участю представників дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Мицька Р.М., Самофал Л.І., приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» - Базилевського С.Б., Демидаса Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення 394 066 751,36 грн, -
в с т а н о в и л а:
У 2011 році дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки природного газу від 28 січня 2011 року № 06/11-48 (далі - Договір), а саме: 313 023 445,02 грн основного боргу,
3 411 912,92 грн пені, 1 499 085,56 грн інфляційних нарахувань, 659 851,08 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач узяті на себе зобов'язання виконав частково, розрахувавшись із позивачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня
2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань і 3 % річних у заявлених позивачем сумах. У цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 30 листопада
2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 4 квітня 2016 року рішення Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 8 206 220,29 грн, пеню у сумі 3 411 912,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 67 926 087,57 грн, судовий збір за розгляд позовної заяви - 72 801,99 грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 80 082,19 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 червня
2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від
4 квітня 2016 року скасовано, а рішення Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2015 року залишено без змін.
Так, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що ненастання строку виконання основного зобов'язання є наслідком відсутності права на нарахування штрафних санкцій (інфляційні нарахування, 3 % річних і пеня).
Позивач у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 ГПК.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 червня 2016 року у справі
№ 913/498/13-г, від 7 червня 2016 року у справі № 913/860/14, від 12 липня 2016 року у справі № 905/2190/14, від 4 лютого 2010 року у справі № 5/209-09, від 22 квітня 2010 року у справі № 15/232, від 5 лютого 2014 року у справі
№ 908/2879/13, від 11 червня 2014 року у справі № 916/1337/13, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року справу
№ 9/5014/969/2012(5/65/2011) призначено до розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника та представників сторін, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених законом та умовами Договору.
Сервіси для юристів