П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Ємця А.А.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/6 частину квартири, припинення права власності на частку в спільному майні за заявою ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року,
в с т а н о в и л и:
У вересні 2007 року ОСОБА_9 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
Зазначала, що 21 серпня 1998 року між нею та ОСОБА_10 було укладено шлюб, від якого вони мають доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу 27 червня 2003 року сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1; згідно з договором купівлі-продажу 1/3 частина квартири належить ОСОБА_10, а 2/3 частини - ОСОБА_11
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2006 року шлюб між ними розірвано. З вересня 2006 року відповідач у зазначеній квартирі не проживає, обов'язків щодо її утримання та оплати комунальних послуг не виконує. Спірна квартира є однокімнатною, частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне користування та володіння квартирою є неможливим, а тому позивачка просила визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири як її частку у спільній сумісній власності подружжя, припинити право власності відповідача на 1/6 частину квартири з виплатою йому грошової компенсації вартості вказаної частки та визнати її право власності на цю частку.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2008 року позов задоволено: припинено право власності ОСОБА_10 на 1/6 частину спірної квартири на користь ОСОБА_9; визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/3 частину спірної квартири; зобов'язано виплатити ОСОБА_10 грошову компенсацію в розмірі 63 125 грн, що знаходяться на депозитному рахунку ОСОБА_9 № НОМЕР_1 у ВАТ АБ «Укргазбанк», що є вартістю 1/6 частини спірної квартири; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із указаним заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_10 в 2015 році оскаржив його в апеляційному порядку.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2015 року зазначене заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_9
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_11 на вищезазначене рішення на підставі пункту 2 частини першої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_11 порушує питання про скасування постановлених у справі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та направлення справи на розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_11 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, 21 серпня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 9 березня 2004 року, 16 грудня 2015 року та 3 лютого 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_11 та ОСОБА_9, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Відмовляючи у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_11, суд касаційної інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням суд не вирішував питання про права, свободи чи обов'язки заявника, воно не порушує, змінює чи припиняє їх.
Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року, на яку посилається у своїй заяві ОСОБА_11, міститься висновок про те, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів громадянина.
Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити судові рішення.
Отже, існує неоднакове застосування статті 129 Конституції України та статті 324 ЦПК України.
Разом з тим, решта судових рішень, на які у своїй заяві посилається ОСОБА_11, не є прикладами неоднакового застосування вищезазначених норм процесуального права, оскільки в постанові господарської палати Верховного Суду України від 9 березня 2004 року вирішувалося питання поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення; - в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року міститься висновок про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року скасовано судове рішення, яким спір вирішено по суті, і справу направлено на новий розгляд; ухвалою цього ж суду від 21 серпня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України
Вирішуючи питання про усунення зазначеної невідповідності, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття рішення судом) закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.