Постанова ВСУ від 09.07.2026 року у справі №916/1078/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/1078/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Вронської Г. О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія 1"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026

(головуючий - Павленко Н. А., судді: Богатир К. В., Лічман Л. В.)

за заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія 1"

до Дочірнього підприємства "Мегатранс-2"

про стягнення 2 848 741 грн

Хронологія спору

1. 24.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Лінія 1" (далі - Товариство) до подання позову звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Дочірнього підприємства "Мегатранс-2" (далі - Підприємство) у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позовних вимог у розмірі 2 848 741 грн, як у національній, так і іноземній валюті, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання, та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.

2. На обґрунтування своїх вимог послалося на те, що у нього є підстави сумніватися у виконанні рішення, ухваленому у справі про стягнення з відповідача грошових коштів, позаяк фінансовий стан його погіршується, щороку зменшується дохід, грошові активи з початку 2025 року з 3 617 500 грн на кінець 2025 року зменшились до 84 100 грн, у штаті Підприємства працює лише 3 особи, а власниками останнього є нерезиденти.

3. Конкретизуючи свої мотиви, Товариство стверджує про такі обставини:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі № 911/1065/24, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та Верховного Суду від 18.12.2025, присуджено до стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованість за договором оренди у розмірі 11 434 243,27 грн та судовий збір у сумі 171 513,65 грн, але у цьому рішенні не врахований сплачений гарантійний платіж у розмірі 2 257 872 грн, який неповернутий з 05.04.2024 і до моменту подання позову;

- цей гарантійний платіж безпідставно перебуває у користуванні Товариства з 06.04.2024 по 22.03.2026, за прострочення його сплати підлягають нарахуванню 3 % річних у сумі 132 737,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 132 737,32 грн і про їх стягнення заявить у позові;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 у справі № 911/1065/24 розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та станом на 27.03.2026 на рахунок Підприємства мали надійти грошові кошти у розмірі 2 901 439,23 грн, що більше, ніж на 50 000 грн перевищує розмір позовних вимог і дозволить накласти арешт на грошові кошти у межах позовних вимог без завдання шкоди останньому.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. 25.03.2026 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу про задоволення заяви Товариства.

5. Мотивував тим, що Підприємство може у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення, перерахувати кошти третім особам, що зумовить у майбутньому ймовірність невиконання рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2 848 741 грн. Виснував, що заявлений захід забезпечення позову відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між ним і предметом позовних вимог. При цьому врахував те, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до господарського суду, є майнова вимога про стягнення грошових коштів, а саме гарантійного платежу у розмірі 2 257 872 грн з урахуванням 3 % річних у сумі 132 737,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 458 132,45 грн. Станом на 23.03.2026 відповідач не повернув гарантійний платіж, тоді як кінцевий строк його повернення був 05.04.2024. Крім того суд звернув увагу на доводи заявника про те, що станом на 27.03.2026 на рахунок відповідача мають надійти грошові кошти у сумі 2 901 439,23 грн на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 у справі № 911/1065/24, але щороку розмір активів відповідача зменшується, на кінець 2025 року зменшився до 84 100 гривень, що у декілька разів менше від розміру позовних вимог у цій справі. Зауважив також на тому, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Підприємства, оскільки відповідні грошові кошти залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

6. 12.05.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування цієї ухвали й відмовив у задоволенні заяви Товариства.

7. Мотивував тим, що заявник не довів необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, співмірності їх застосування з предметом позовних вимог, зв`язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення, що буде постановлено у цій справі. Спростував посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення на тій підставі, що це є лише припущенням. Зауважив на тому, що заява Товариства не містить обґрунтованих доводів щодо реальних існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду чи вчинення ним дій, які би свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, тоді як він лише допускає припущення того, що відповідач здійснює виведення активів та грошових коштів зі своїх рахунків з метою унеможливлення виконання рішення у цій справі. До того ж, посилання заявника лише на зменшення розміру коштів без урахування у цілому майнового стану Підприємства і його платоспроможності не може свідчити про існування ризиків унеможливлення виконання рішення суду у цій справі. Звернув увагу на те, що заявник не надав доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо, тоді як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення зводиться заявником до наявності у відповідача перед ним боргу, проти якого останній заперечує. Крім того наголосив, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що заявник не надав доказів на підтвердження існування спору про повернення гарантійного платежу, доказів звернення до Підприємства з вимогою про його повернення чи відмови останнього повертати Товариству гарантійний платіж.

Короткий зміст касаційної скарги

8. Товариство у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

9. Скаржник наполягає на тому, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права і суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.01.2025 у справі № 903/497/24, від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24, від 11.02.2026 у справі № 916/3139/25, від 11.02.2026 у справі № 911/9/24, щодо застосування норм статей 136, 137, 138, 145 ГПК України.

10. Скаржник звернув увагу на те, що відповідач не навів аргументів і не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що потреба у забезпеченні позову відпала або змінились обставини (до ухвалення рішення по суті спору), що спричинили застосування заходів забезпечення позову. На переконання скаржника, суд має врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення і гарантувати відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову й виконання ухваленого рішення.

11. Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 42, 56 ГПК України, оскільки неправомірно та необґрунтовано не поновив Товариству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, що є порушенням його прав на справедливий суд. Суд апеляційної інстанції також не дотримався норм процесуального права, оскільки не надіслав в електронний кабінет представника позивача ухвалу про відкриття провадження, тоді як ГПК України розрізняє окремо учасника у справі і представника учасника. Тому вважає, що представник позивача не порушив строк на подання відзиву і пояснень.

12. Інші доводи касаційної скарги аналогічні аргументам Товариства про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викладеним Товариством у заяві про це.