П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,
за участю представника державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві -Павловича Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Про Сервис» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо складання акта від 16 червня 2014 року № 1449/26-59-22-05/33153611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Про Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 листопада по 30 листопада 2013 року» (далі -Акт); зобов'язати ДПІ вилучити з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи (далі - ІАІС) «Податковий блок» дані, які вносились на підставі Акта.
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що ДПІ порушила процедуру проведення зустрічних звірок, а висновки про відсутність реальних господарських операцій під час проведення зустрічної звірки, викладені в Акті, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що, у свою чергу, призводить до порушення його прав та законних інтересів як суб'єкта господарювання.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18 вересня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними дії ДПІ щодо складання Акта; зобов'язав ДПІ вилучити з ІАІС «Податковий блок» дані, які вносились на підставі Акта.
Вищий адміністративний суд України постановою від 8 квітня 2015 року касаційну скаргу ДПІ задовольнив частково: скасував постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо складання Акта, в задоволенні позову в цій частині відмовив; в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати постановлені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73, пунктів 74.1, 74.2 статті 74 Податкового кодексу України.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо складання Акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив, що оскільки податковий орган зустрічної звірки позивача не провів і відповідної довідки не склав, то такий Акт та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, і дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки та складання відповідного акта є лише способом реалізації компетенції, що не порушує права платника. Залишаючи без змін судові рішення в іншій частині, суд касаційної інстанції погодився з вимогами позивачів щодо вилучення з ІАІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, відкоригованих податковим органом.
В ухвалі від 8 квітня 2014 року, наданій на порівняння, Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання дій ДПІ щодо проведення зустрічної звірки неправомірними
та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства про визнання таких дій неправомірними відмовлено, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не породжує для платника податків негативних наслідків.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається ДПІ, обґрунтовуючи різне правозастосування.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви
ДПІ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сервіси для юристів