П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - Підприємство) до Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (далі - Сільрада), відділу Державного агентства земельних ресурсів України у м. Яремчому Івано-Франківської області (який є правонаступником Яремчанського міського управління земельних ресурсів Івано-Франківської області; далі - Держземагентство), треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання дій протиправними, визнання актів недійсними та скасування державної реєстрації актів на право власності,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Сільради, Держземагентства, третіх осіб про визнання протиправними дій щодо реєстрації в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування реєстрації в Книзі записів державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами Сільради та Держземагентства було видано та зареєстровано вказані вище документи на порушення Земельного кодексу України та Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій».
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року позовні вимоги задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 серпня 2015 року, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року відмовив на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Підприємство з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року.
На обґрунтування заяви додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 та 25 червня, 9 жовтня 2014 року та 4 листопада 2015 року (№№ К/9991/2262/12, К/9991/61267/12, К/800/28226/13, К/800/59461/14 відповідно), у яких суд касаційної інстанції, на думку позивача, у подібних правовідносинах по-іншому застосував норми процесуального права, а саме: статті 2-4, 6, 17, 157 та 227 КАС.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може взяти до уваги надану Підприємством на підтвердження неоднакового застосування норм процесуального права ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2015 року, оскільки зазначене судове рішення скасоване постановою Верховного Суду України від 31 травня 2016 року (справа № 21-6135а15).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та належить до юрисдикції цивільного суду. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Спір у справі, що розглядається, стосується права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується свідоцтвами про право власності на земельні ділянки, тобто цивільного права, а отже, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо належності спору у справі до цивільної юрисдикції, оскільки оскаржувані рішення та дії відповідачів по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому земельних ділянок фізичним особам.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року, 9 лютого та 31 травня 2016 року (справи №№ 21-3296а15, 21-5465а15, 21-6135а15 відповідно).
З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Б. Прокопенко
Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко І.Л. Самсін М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.О. Терлецький
Сервіси для юристів