П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Партнер» про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання договорів недійсними та визнання права власності на майно за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з кінця 2002 року вона та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 1 червня 2006 року до
26 жовтня 2012 року - у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання вони придбали за спільні кошти майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2 нежилі приміщення № 1-11 загальною площею 105,80 кв. м у медичному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 (літера «А»); автомобіль «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1; автомобіль «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_2, 2008 року випуску. Посилаючись на те, що до розірвання шлюбу ОСОБА_7 без її згоди відчужив належне їм спільне майно за цивільно-правовими угодами, згоди на укладення яких вона не надавала, позивачка просила встановити факт проживання її з
ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2002 року; визнати зазначене майно спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та
ОСОБА_7; визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 1 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8; договір дарування квартири АДРЕСА_2 укладений 1 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9; договір дарування нежилих приміщень
№ 1-11 загальною площею 105,80 кв. м у медичному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 (літера «А»), укладений 16 березня
2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10; договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_2, укладений
31 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Євро-Партнер».
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 29 квітня
2014 року позов ОСОБА_6 задовольнив частково: визнав автомобіль «Toyota Land Cruiser <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0CCoQFjABahUKEwi9gZ6k4NDIAhWnnXIKHYXPDJw&url=https%3A%2F%2Fru.wikipedia.org%2Fwiki%2FToyota_Land_Cruiser&usg=AFQjCNFtU_mdzvV_L_ciuKXQn5eMGownPA&sig2=txgyT71DQiIsORRty6hmZw&bvm=bv.105454873,d.bGQ>» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; вирішив питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 1 квітня 2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Land Cruiser <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0CCoQFjABahUKEwi9gZ6k4NDIAhWnnXIKHYXPDJw&url=https%3A%2F%2Fru.wikipedia.org%2Fwiki%2FToyota_Land_Cruiser&usg=AFQjCNFtU_mdzvV_L_ciuKXQn5eMGownPA&sig2=txgyT71DQiIsORRty6hmZw&bvm=bv.105454873,d.bGQ>», укладений 31 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Євро-Партнер»; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилила, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду, та рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року залишила без змін.
23 вересня 2015 року до Верховного Суду України звернулася
ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У зв'язку із цим ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з кінця 2002 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 1 червня 2006 року до 26 жовтня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі (т.1, а. с. 11, 50, 213).
Сервіси для юристів