Постанова ВСУ від 08.06.2016 року у справі №6-1006цс16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 червня 2016 року м. Київ Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Метан», про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року та заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 3 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 25 травня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метан» (далі - ТОВ «Метан») було укладено кредитний договір, за яким (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 19 липня 2011 року) кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 11 млн 999 тис. 792 грн на строк до 25 травня 2016 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 6 жовтня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 (поручителем) і ТОВ «Метан» укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 4 серпня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 13 млн 940 тис. 826 грн 60 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області заочним рішенням від 3 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 листопада 2015 року заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 3 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року залишила без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2015 року та заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 3 серпня 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» надало копію постанови Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ АБ «Укргазбанк» доводи, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 25 травня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Метан» було укладено кредитний договір, за яким (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 19 липня 2011 року) кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 11 млн 999 тис. 792 грн на строк до 25 травня 2016 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та на умовах, встановлених договором.

За змістом пункту 5.3.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим кредитним договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у разі, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання з повернення кредиту (його частини) та/або сплати за кредит та/або інші зобов'язання зі сплати грошових коштів, передбачені цим кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 6 жовтня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 (поручителем) і ТОВ «Метан» укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Згідно з пунктом 5.2 цього договору порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитодавцем припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

Станом на 20 березня 2013 року в позичальника виникла заборгованість перед кредитодавцем у розмірі 13 млн 831 тис. 478 грн 97 коп., у зв'язку із чим 3 квітня 2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до ТОВ «Метан» і ОСОБА_6 з вимогою погасити всю заборгованість за кредитним договором у строк до 15 квітня 2013 року.

У грудні 2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитодавець відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, тому на підставі частини четвертої статті 559 цього Кодексу порука припинилась.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що коли договором передбачено припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобов'язання; у справі, яка переглядалась, кредитор звернувся з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах передбаченого договором поруки трирічного строку.

Отже, існує невідповідність судового рішення касаційного суду, яке переглядається, викладеному у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 559 ЦК України.