П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
за участю заявниці ОСОБА_5, її представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми за договором купівлі-продажу квартири за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «ФФ «Дарниця») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 6 лютого 1997 року між закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ЗАТ «ФФ «Дарниця»), правонаступником якого із 6 червня 2012 року є
ПрАТ «ФФ «Дарниця», та ОСОБА_5, ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири 67 у будинку АДРЕСА_1 за 32 тис. 200 грн, що на момент здійснення операції становило
17, 003 тис. умовних одиниць за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення цього договору. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Посилаючись на те, що відповідачка сплатила кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим НБУ на день платежу, позивач під час розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 288 тис. 643 грн 50 коп. заборгованості за укладеним договором з урахуванням 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також судові витрати.
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 29 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада
2015 року, позов ПрАТ «ФФ «Дарниця» задовольнив частково: стягнув на користь останнього з ОСОБА_5 214 тис. 941 грн 22 коп. за договором купівлі-продажу квартири; вирішив питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилила, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишила без змін.
27 липня 2016 року до Верховного Суду України звернулася
ОСОБА_5 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 99 Конституції України, статей 48, 60 та
169 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) та вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження своїх доводів заявниця надала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
21 травня 2015 року.
У зв'язку із цим ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі рішення та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, її представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди під час розгляду справи встановили, що 31 серпня 1995 року
ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_5, ОСОБА_8 уклали договір про дольове будівництво будинку АДРЕСА_1, за умовами якого ЗАТ «ФФ «Дарниця» зобов'язувалося після закінчення будівництва передати у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_8 квартиру, а останні - сплатити вартість житла.
На виконання умов укладеного договору про дольове будівництво ОСОБА_5 сплатила ЗАТ «ФФ «Дарниця» внесок за квартиру в сумі 369 млн 585 тис. крб.
Сервіси для юристів