П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Потильчака О.І.,
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,
Коротких О.А., Кривенка В.В., Лященко Н.П.,
Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Шицького І.Б.,
Яреми А.Г., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року в справі № 926/586/14 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» до Чернівецької міської ради, фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 про визнання частково незаконним рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди землі,
в с т а н о в и л и :
У квітні 2014 року ДТГО «Львівська залізниця» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просило визнати незаконним рішення Чернівецької міської ради від 29 листопада 2007 року № 443 у частині надання земельної ділянки площею 0,7087 га в оренду ФОП ОСОБА_1 і визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі цього рішення.
У процесі розгляду справи ДТГО «Львівська залізниця» уточнило позовні вимоги й просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6201 га, укладений 24 січня 2008 року між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення міської ради та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки порушують право позивача на користування земельною ділянкою, яка розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
При цьому суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 65, 68, 122, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, виходив із того, що право вимагати захисту порушених прав на землю має власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлено та зареєстровано у встановленому законом порядку. Спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту, а тому при прийнятті рішення Чернівецька міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного на той час законодавства. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і права позивача на користування нею, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного рішення незаконним, а договору оренди, укладеного на підставі цього рішення, - недійсним.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ДТГО «Львівська залізниця» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 65, 67, 68, 84, 116, 149, 152, 155, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт».
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14, від 29 травня 2014 року у справі № 926/1145/13, від 2 жовтня 2014 року у справі № 909/247/14, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 липня 2015 року у справі № 6-8764св15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-41444св14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-40496св14, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/66230/12, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.
Приймаючи судові рішення у зазначених справах, суди касаційної інстанції висловили правову позицію про те, що землі, на яких розташовані державні залізниці, в тому числі смуги відведення залізниць під залізничним полотном і його облаштуванням та ін. належать до земель залізничного транспорту та не можуть передаватися у приватну власність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДТГО «Львівська залізниця», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого.
При вирішенні справи судами встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 29 листопада 2007 року № 443, між іншим затверджено проект відведення земельних ділянок і вирішено надати в оренду ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку № 1 загальною площею 0,6201 га та земельну ділянку № 2 загальною площею 0,0886 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування будівель виробничого призначення.
На підставі зазначеного рішення 24 січня 2008 року між Чернівецькою міською радою (орендодавець) і ФОП ОСОБА_1. (орендар) укладено два договори оренди: земельної ділянки № 1 загальною площею 0,6201 га і земельної ділянки № 2 загальною площею 0,0886 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування будівель виробничого призначення.
Звертаючись до суду із позовом, ДТГО «Львівська залізниця» зазначило, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» по відокремленому підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» виявлено, що у межах залізничної станції Чернівці Північна та смуги відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії км 0+982 м праворуч по ходу кілометрів на відстані 6,5-15 м від осі головної колії розташована земельна ділянка, надана в оренду ФОП ОСОБА_1 Смуга відведення залізниці на цій ділянці становить 26 м від осі головної колії, тобто спірна земельна ділянка розташована у смузі відведення залізниці й належить до земель залізничного транспорту.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».
Сервіси для юристів