П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_9 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області (далі − ОДПІ) про скасування вимоги,
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року ФОП ОСОБА_9 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу ОДПІ від 7 грудня 2013 року
№ Ф-29157-17 про сплату боргу (недоїмки).
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до частини четвертої 'статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_39/ed_2013_10_18/pravo1/T102464.html?pravo=1> (далі - Закон № 2464-VI) ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. ОСОБА_9 є пенсіонером за віком з
16 серпня 2001 року та отримує з 22 січня 2004 року пенсію по втраті годувальника, тому вважає, вимогу про сплату боргу протиправною.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
2 квітня 2014 року, задовольнив позовні вимоги.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваної вимоги ОДПІ та вказав, що особи, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію по втраті годувальника, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки згадана норма не пов'язується з виплатою конкретного виду пенсії як то пенсії за віком чи пенсії по втраті годувальника.
23 червня 2015 року ОДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС), у якій поросить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року та направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року у справі № К/800/23830/14, яка, на думку ОДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування. У цій справі суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що передбачені частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI пільги щодо сплати єдиного внеску не розповсюджуються на ФОП, які отримують пенсію по втраті годувальника.
Також на підтвердження наведених у заяві доводів додано копію постанови Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року у справі № 21-90а15.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у спорах цієї ж категорії. Так, у постанові, на яку посилається у своїй заяві ОДПІ, а також постанові від
26 травня 2015 року (справа № 21-228а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого, положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_9 згідно зі статтею 10 Закону № 1058-ІV обрала пенсію в зв'язку із втратою годувальника та отримує її з 22 січня 2004 року, а відтак вона не має права на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_39/ed_2014_09_02/pravo1/T102464.html?pravo=1> № 2464-VI.
Отже, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2015 року, залишаючи без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від
24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року, якими задоволено позовні вимоги, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
До того ж таке рішення суду касаційної інстанції не відповідає висновку, викладеному у вказаних вище постановах Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.
За правилом підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.
За таких обставин порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_9
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Сервіси для юристів