П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У січні 2016 року ОСОБА_10 в порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подала до Вищого адміністративного суду України позов, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва за порушення присяги» (далі - Рішення).
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначила, що Рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки вона не вчинила жодної дії чи бездіяльності, які б суперечили вимогам чинного законодавства. Також зазначила, що ВРЮ при прийнятті Рішення діяла поза межами наданих їй повноважень, оскільки не вправі встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень. Крім того, Рішення прийнято без дотримання відповідачем процедури здійснення розгляду дисциплінарної справи та з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Вищий адміністративний суд України встановив, що Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 240-VI ОСОБА_10 обрано на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва безстроково.
23 січня 2014 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_10 постановила ухвали, якими задовольнила клопотання слідчих слідчого відділу Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про застосування до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувала до зазначених громадян цей запобіжний захід строком 30 днів.
Зазначені рішення переглянуті в апеляційному порядку, в результаті чого ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_12 залишено без змін, а ухвалу цього ж суду від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_11 скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України» ОСОБА_13, ОСОБА_14 та заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15 про проведення спеціальної перевірки судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_10 відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII).
За результатами перевірки ТСК складено висновок від 9 червня 2015 року № 46/02-15, в якому визнано в діях судді ОСОБА_10 порушення присяги судді, що стало підставою для відкриття 22 жовтня 2015 року ВРЮ дисциплінарної справи № 802/0/15-15.
18 грудня 2015 року ВРЮ прийнято Рішення.
Вищий адміністративний суд України постановою від 21 березня 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Рішення.
Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України, не обговорюючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за порушення присяги судді, дійшов висновку, що Рішення ВРЮ прийнято поза межами річного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановленого законодавством у період з 27 лютого по 28 березня 2015 року, а отже, є незаконним і підлягає скасуванню.
У заяві, поданій до Верховного Суду України, ВРЮ, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади. Зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР).
На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.
На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
Закони №№ 2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_10 дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення нею присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону № 2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).
12 лютого 2015 року був прийнятий Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону № 22/98-ВР, а Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VIII цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон № 192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.
Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
З набранням чинності зазначеними положеннями Закону № 192-VIII набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 22/98-ВР, з урахуванням внесених Законом № 192-VIII змін та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону.
Сервіси для юристів