П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,за участю ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_9, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10 й ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Луцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, про зняття з реєстрації та виселення за заявою ОСОБА_13 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Волинської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Волинська обласна дирекція) звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням суду від 26 грудня 2008 року стягнуто на його користь солідарно з боржника ОСОБА_9 та іпотекодавця ОСОБА_6 1 млн 38 тис. 366 грн 71 коп. заборгованості за кредитним договором, а 27 травня
2009 року в порядку виконання зазначеного рішення суду описано та накладено арешт на предмети іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1808 га за цією ж адресою.
Посилаючись на те, що банк прийняв рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку майно, однак відповідачі не виконують його письмової вимоги від 14 серпня 2009 року про добровільне виселення зі спірного будинку, позивач просив суд виселити відповідачів з оспорюваного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від
24 червня 2010 року позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції задовольнив: постановив виселити
ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зобов'язав сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Луцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області зняти зазначених осіб з реєстрації місця проживання за цією ж адресою; вирішив питання розподілу судових втрат.
Апеляційний суд Волинської області рішенням від 15 квітня
2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
24 червня 2010 року скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_13 відхилила, рішення Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня
2015 року залишила без змін.
У грудні 2015 року до Верховного Суду України звернулася
ОСОБА_13 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), статей 33, 36 та 40 Закону України від 05 червня
2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закону «Про іпотеку») та пункту
1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У зв'язку із цим ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада
2015 року й рішення Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2015 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справ, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Сервіси для юристів