Постанова ВСУ від 06.07.2015 року у справі №6-785цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Григор'євої Л.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_8 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьова В.В. за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_8 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Малиновський відділ ДВС Одеського МУЮ) Пономарьова В.В., посилаючись на те, що внаслідок підготовки документів для вчинення правочину вона випадково дізналася про те, що державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ накладено арешт на все її майно. На думку заявника у зв'язку з порушенням вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» вона не була своєчасно повідомлена про відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року звичайною поштою вона 21 квітня 2011 року сплатила заборгованість перед ОСОБА_10 в розмірі 43 589 грн. 41 коп. на розрахунковий рахунок Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ. У зв'язку з наведеним ОСОБА_8 вважає, що головним державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьовим В.В. незаконно і необґрунтовано була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо винесення постанови від 2 серпня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у неповідомленні боржника ОСОБА_8 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо невинесення постанови про закриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року. Скасовано постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року. У задоволенні решти скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_8

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_8 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року та залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги скарги, виходив із того, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме ОСОБА_8 не була своєчасно повідомлена про постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова була направлена поштою звичайним листом, та згідно з відміткою на конверті надійшла на пошту лише 30 березня 2011 року, а тому боржник виконала її вимоги після фактичного отримання, а отже державний виконавець безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору з заявниці. Окрім того, виконавче провадження підлягало закінченню у зв'язку зі спливом строку для відповідного виду стягнення.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що боржник ОСОБА_8 рішення суду про стягнення боргу виконала не в повному обсязі у зв'язку з не сплатою встановленого виконавчого збору, тому у державного виконавця були відсутні підстави для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року Верховний Суд України виходив із того, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а держаним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Усуваючи неправильне застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі ДВС Одеського МУЮ з 25 лютого 2011 року знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6081, виданого 21 лютого 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 грошової суми в розмірі 43 589 грн. 41 коп.

25 лютого 2011 року за заявою стягувача ОСОБА_10 про примусове виконання виконавчого листа, який був виданий 21 лютого 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 4 березня 2011 року та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. від 4 березня 2011 року стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 4 358 грн. 94 коп.

Відповідно до копії меморіального ордеру від 21 квітня 2011 року ОСОБА_8 сплатила на рахунок першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ кошти у розмірі 43 589 грн. 41 коп., тобто виконала вимоги постанови головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. про відкриття виконавчого провадження.

Грошова сума 43 589 грн. 41 коп., яку ОСОБА_8 сплатила 21 квітня 2011 року, була розподілена наступним чином: стягувачу ОСОБА_10 - 39 577 грн. 32 коп. (при сумі боргу за рішенням суду 43 589 грн. 41 коп.), витрати по провадженню 50 грн., виконавчий збір - 3 962 грн. 09 коп.

У зв'язку з неповною сплатою суми боргу постановою від 2 серпня 2011 року було накладено арешт на майно ОСОБА_8 і заборонено здійснювати в межах стягнення його відчуження.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.