ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2015 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Барбари В.П., Бердник І.С., Волкова О.Ф., Вус С.Ф., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_37 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_37 звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив визнати дії управління ПФУ неправомірними та зобов'язати відповідача з 1 вересня 2010 року провести перерахунок пенсії, призначеної йому як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 19 листопада 2010 року позов задовольнив.
Луцький міськрайонний суд Волинської області додатковою постановою від 29 квітня 2011 року доповнив постанову від 19 листопада 2010 року: зобов'язав управління ПФУ нараховувати та виплачувати ОСОБА_37 державну основну та додаткову пенсії відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом до 28 грудня 2007 року; далі - Закон № 796-XII) в розмірі основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV з 1 вересня 2010 року.
12 травня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист № 2а-3671/2011 про зобов'язання управління ПФУ нараховувати та виплачувати ОСОБА_37 державну основну та додаткову пенсії відповідно до пункту 2 статті 50 Закону № 796-XII в розмірі основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV з 1 вересня 2010 року.
На виконання вищезазначеного листа управління ПФУ здійснило нарахування ОСОБА_37 доплати до пенсії в розмірі 34 313 грн 49 коп. за період із 2 жовтня 2010 року по 4 травня 2011 року.
Державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції постановою від 25 червня 2011 року № 26565291 закінчив виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом № 2а-3671/2011.
Доплата до пенсії в сумі 34 313 грн 49 коп. виплачена ОСОБА_37, що підтверджується копією розпорядження управління ПФУ.
ОСОБА_37 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови та додаткової постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2010 року та 29 квітня 2011 року відповідно у зазначеній адміністративній справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме: пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник вважає рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 13 лютого 2014 року у справі «Васильєв та інші проти України».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши викладені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) поняття «виконавче провадження» визначено як завершальна стадія судового провадження. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), Законом № 606-XIV та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Згідно з рішенням Європейського суду від 13 лютого 2014 року у справі «Васильєв та інші проти України» та Додатком 1 до нього 30 серпня 2012 року ОСОБА_37 подав до Європейського суду заяву про невиконання судових рішень у справі за його позовом до управління ПФУ про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії.
За змістом рішення Європейського суду у справі «Васильєв та інші проти України»:
оголошено прийнятними скарги заявників (Додаток 1), у тому числі ОСОБА_37, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятними;
Сервіси для юристів