П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Колесника П.І., суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б., за участю представників: прокуратури України - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - приватного акціонерного товариства "Сіріус-Буд" - приватного виробничого підприємства "Сіріус" - ОСОБА_8 - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, -розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 листопада 2015 року у справі № 910/8058/15-г за позовом приватного виробничого підприємтва "Сіріус" (далі - ПрВП "Сіріус"), приватного акціонерного товариства "Сіріус-Буд" (далі - ПрАТ "Сіріус-Буд") до ПАТ "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_8, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про визнання зобов'язань припиненими,
в с т а н о в и л а:
ПАТ "Дельта Банк" у заяві від 12 лютого 2016 року порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 листопада
2015 року у справі № 910/8058/15-г із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2015 року, рішення господарського суду міста Києва від 19 травня 2015 року
у цій справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
У заяві про перегляд постанови ПАТ "Дельта Банк" посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви ПАТ "Дельта Банк" надано копії постанов Вищого господарського суду України від 08 червня 2015 року у справі № 922/299/14, від 28 січня 2015 року у справі № 908/1678/14, від 16 грудня
2015 року у справі № 906/607/15 та від 29 вересня 2014 року у справі
№ 922/299/14.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом права на звернення до Верховного Суду України обставини, Судова палата у господарських справах дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову є припинення правовідносин, які виникли між ПАТ "Дельта Банк" і ПрВП "Сіріус" на підставі кредитного договору від 14 грудня 2010 року № К-2004187 (далі - Кредитний договір), договору кредитної лінії від 14 грудня 2010 року № ВКЛ-2004187-1 (далі - Договір кредитної лінії), а також на підставі договорів іпотеки та поруки, укладених між ПАТ "Дельта Банк", ПрВП "Сіріус" і ПрАТ "Сіріус-Буд" у забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Дельта Банк" заперечує погашення кредитної заборгованості ПрВП "Сіріус", проведене відповідно до його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок відступлених права вимоги за договором, укладеним 25 лютого 2015 року між ПрВП "Сіріус", ПрАТ "Сіріус-Буд" і ОСОБА_8
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 травня 2015 року позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини за Кредитним договором
і зобов'язання ПрВП "Сіріус", які випливають із цього договору. Визнано припиненими правовідносини за Договором кредитної лінії і зобов'язання ПрВП "Сіріус", які випливають із цього договору. Визнано припиненою іпотеку комплексу згідно з іпотечним договором № К-2004187/S-1, укладеним 14 грудня 2010 року між ПрВП "Сіріус" і ПАТ "Дельта Банк", у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Визнано припиненою іпотеку нежилого будинку, згідно з іпотечним договором № К-2004187/S-2, укладеним 14 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством "Сіріус-Буд" (правонаступником якого є ПрАТ "Сіріус-Буд") і ПАТ "Дельта Банк", у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Визнано припиненою поруку ПрАТ "Сіріус-Буд" за договором поруки № П-2004187-1, укладеним 14 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством "Сіріус-Буд" (правонаступником якого є ПрАТ "Сіріус-Буд") і ПАТ "Дельта Банк", у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 серпня
2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2015 року.
Обґрунтовуючи оскаржувану постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією зі сторін у зобов'язанні, було здійснено в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язано з прийняттям такого зарахування іншою стороною, а випадки, коли таке зарахування не допускається, передбачено положенням статті 602 ЦК України. При цьому, як зазначає Вищий господарський суд України, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому заяву слід вважати зробленою, а зобов'язання - припиненими внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог у момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.
Крім того, Вищий господарський суд України відхилив посилання
ПАТ "Дельта Банк" на існування заборони на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях, стороною яких є неплатоспроможний банк, щодо якого введено тимчасову адміністрацію, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" було запроваджено 03 березня
2015 року відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у
ПАТ "Дельта Банк", а ПрВП "Сіріус" звернулося з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог 26 лютого 2015 року, що, на думку суду касаційної інстанції, свідчить про відсутність будь-яких обмежень на час звернення з такою вимогою.
У постановах від 08 червня 2015 року у справі № 922/299/14,
від 28 січня 2015 року у справі № 908/1678/14, від 16 грудня 2015 року у справі № 906/607/15 та від 29 вересня 2014 року у справі № 922/299/14 Вищий господарський суд України, на думку заявника, дійшов протилежного висновку про застосування норм чинного законодавства України при розгляді аналогічного спору.
Наведене свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,
Сервіси для юристів