П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А.,суддів:Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., за участю представників:
приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» - Деркача Сергія Степановича, Бондаренко Галини Анатоліївни,
командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» - Безуха Андрія Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.05.2016 р. у справі № 910/29382/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» про визнання недійсним договору поруки, -
в с т а н о в и л а:
Публічне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод» (далі - ПАТ «Київський маргариновий завод») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Банк) та командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора») про визнання недійсним договору поруки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поруки від 16.08.2012 р.
№ SR12-157/200, укладений між ПАТ «Київський маргариновий завод» та Банком, підлягає визнанню судом недійсним, оскільки зазначений договір підписаний керівником позивача з перевищенням повноважень та без необхідного обсягу дієздатності.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Під час нового розгляду, позивач скориставшись своїм правом, наданим -ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_303/ed_2016_05_01/pravo1/T179800.html?pravo=1>), змінив підставу позову та заявив, що прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість послуг, що є його предметом становить більше 25 % вартості активів, належить до виключної компетенції загальних зборів позивача, однак вказаний правочин вчинено в.о. голови правління позивача ОСОБА_8 без згоди загальних зборів акціонерів позивача, відтак спірний правочин підлягає визнанню судом недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р. у задоволенні позову ПАТ «Київський маргариновий завод» відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.02.2016 р. вказане рішення господарського суду від 14.12.2015 р. скасовано та викладено резолютивну рішення в наступній редакції: "Позов
ПАТ «Київський маргариновий завод» задовольнити повністю. Визнати недійсним договір поруки від 16.08.2012 р. № SR 12-157/200 (надалі - договір поруки), укладений між ПАТ «Київський маргариновий завод» та ПАТ
«ОТП Банк». Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016 р. касаційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. - скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р. у справі № 910/29382/14 залишено в силі. Здійснено розподіл судових витрат та доручено Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України ПАТ «Київський маргариновий завод» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у справі № 910/29382/14, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 2, 33, 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 241 ЦК України.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 16.02.2016 р. у справі № 918/845/15 та від 18.11.2015 р. у справі
№ 922/796/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що між Банком та ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (далі - Клієнт) укладено договір про надання банківських послуг від 16.08.2012 р. № CR 12-143/200-4.
З метою забезпечення виконання Клієнтом зобов'язань за вказаним договором, між Банком та ПАТ «Київський маргариновий завод», як поручителем укладено договір поруки.
Відповідно до п. 3 договору поруки в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання Клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок поручителя перед банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов'язань.
Пунктом 14 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний забезпечити належне виконання боржником зобов'язань як шляхом впливу на Клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов'язань згідно договору поруки.
Відповідно до пункту 10 Договору поруки «Попередні умови», попередні умови вважатимуться виконаними, якщо документи, що підтверджують повноваження/особу Поручителя було отримано Банком, зокрема, засвідчені Поручителем або нотаріально копії документів, що підтверджують дотримання Поручителем порядку укладання (ухвалення, затвердження, погодження) Договору поруки та/або інших правочинів, посилання на які містяться у Договорі поруки та стороною яких є Поручитель, за обставин, що поручитель є юридична особа.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. та залишаючи в силі рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р., погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірний договір поруки не є значним правочином в розумінні Закону України «Про акціонерні товариства» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/T080514.html?pravo=1> і не передбачає відчуження майна, робіт, послуг поручителя, а відтак на його укладення не потрібне рішення загальних зборів акціонерів.
Сервіси для юристів