П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого Яреми А.Г.Суддів:Патрюка М.В.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Григор'євої Л.І.,Онопенка В.В.,Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за заявою ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2012 року ОСОБА_10 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 лютого 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягненням ними повноліття. На даний час відповідач перебуває в Канаді, де працює та отримує значні доходи. Оскільки коштів, які надсилаються, недостатньо для належного утримання дітей, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_11 аліменти на користь позивачки на утримання дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилено, рішення апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року залишено без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року ОСОБА_10 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 192 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах щодо можливості зміни розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частках від заробітку батька дитини, на визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі по 2000 грн на кожну дитину.
На обґрунтування заяви ОСОБА_10 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року, 8 жовтня 2012 року, 10 липня 2013 року, 25 вересня 2013 року, у яких суди дійшли до висновків щодо можливості зміни розміру аліментів, визначеного у частці до заробітку (доходу) батька, на розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_10 - ОСОБА_14, представника ОСОБА_11 - ОСОБА_15, дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається судами, встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 лютого 2012 року з відповідача на користь ОСОБА_10 стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що положеннями ч.1 ст. 192 СК України не передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду.
Разом з тим у інших справах (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2012 року, від 25 вересня 2013 року та від 11 травня 2012 року), суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про наявність правових підстав для зміни розміру аліментів, визначеного судом у частці від заробітку (доходу) батька дитини, визначивши його у твердій грошовій сумі відповідно до положень ч.1 ст. 192 СК України.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 192 СК України.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Сервіси для юристів