П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 лютого 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до товариства з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД», третя особа - ОСОБА_11, про визнання права власності на квартиру за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» (далі - ТОВ «К ЕНД ФД») про визнання права власності на квартиру.
Зазначав, що 27 вересня 2007 року між ним і ТОВ «К ЕНД ФД» було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Підставою для укладення вказаного договору стало розірвання договору про дольову участь у будівництві, укладеного між ТОВ «К ЕНД ФД» і ОСОБА_11 та проведення між ними взаєморозрахунків.
28 вересня 2007 року ТОВ «К ЕНД ФД» передало йому квартиру АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт.
Посилаючись на те, що вказаний житловий будинок введений в експлуатацію, проте свідоцтва про право власності на спірну квартиру він не отримав, та що 3 червня 2009 року йому стало відомо про те, що вказана квартира є об'єктом зареєстрованого обтяження у зв'язку з передачею майнових прав на неї ОСОБА_11 в іпотеку публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), і в процесі розгляду справи уточнивши позовні вимоги, просив на підставі статей 16, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України від 5 червня 2003 року № 898- IV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку») визнати за ним право власності на квартиру № 64 загальною площею 100,4 кв.м, що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 липня 2009 року позовні вимоги задоволено: визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2012 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 липня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2012 року скасовано, залишено в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 липня 2009 року.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 9, 12, 23 Закону України «Про іпотеку» та частини другої статті 586 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року, від 23 лютого 2011 року й від 29 серпня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2012 року й від 10 жовтня 2012 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ТОВ «К ЕНД ФД», третя особа - ОСОБА_11, про визнання права власності на квартиру допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 10 січня 2006 року між ТОВ «К ЕНД ФД» і ОСОБА_11 було укладено договір про дольову участь у будівництві, за яким ОСОБА_11 зобов'язався прийняти участь у дольовому будівництві житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та оплатити повну вартість будівництва згідно з умовами цього договору, а ТОВ «К ЕНД ФД» зобов'язалось здійснити будівництво вказаного житлового будинку за умов фінансової участі ОСОБА_11 і після здачі будинку в експлуатацію передати йому квартиру за будівельним номером 12.3 загальною площею 91,2 кв.м, яка розташована на 12 поверсі зазначеного будинку.
21 лютого 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_11 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 52 тис. доларів США для купівлі житла та 8 450,97 доларів США для сплати страхових платежів у випадках, передбачених цим договором, на строк до 19 лютого 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21 лютого 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_11 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_11 передав в іпотеку банку майнові права на отримання у власність указаної квартири.
Згідно із заявою від 27 вересня 2007 року ОСОБА_11 звернувся до ТОВ «К ЕНД ФД» з проханням розірвати договір про дольову участь у будівництві від 10 січня 2006 року та зарахувати внесені ним кошти за цим договором на рахунок ОСОБА_10 після оформлення з ним нового договору.
27 вересня 2007 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_10 було проведено взаєморозрахунки за договором про дольову участь у будівництві за 100,9 кв.м квартири за будівельним номером 12.3, що розташована на 12 поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_10 сплатив ОСОБА_11 кошти в сумі, яка еквівалентна 91 920 доларів США, про що складено відповідний акт.
У зв'язку із цим 27 вересня 2007 року між ТОВ «К ЕНД ФД» і ОСОБА_10 було укладено договір про дольову участь у будівництві, за умовами якого сторони погодились, що частина вартості квартири вважається оплаченою за договором про дольову участь у будівництві від 10 січня 2006 року та що даний договір вступає в силу тільки після підписання сторонами акта про розрахунки й за відсутності взаємних претензій до 27 вересня 2007 року.
За пунктами 2.2, 3.1 договору про дольову участь у будівництві від 27 вересня 2007 року оформлення свідоцтва про право власності ОСОБА_10 на квартиру й технічного паспорта квартири здійснюється ОСОБА_10 самостійно (або ТОВ «К ЕНД ФД» на підставі додаткової угоди); передача квартири здійснюється ТОВ «К ЕНД ФД» ОСОБА_10 після повної оплати вартості квартири й здачі будинку в експлуатацію; право власності на квартиру переходить до ОСОБА_10 після підписання акта приймання-передачі квартири.
28 вересня 2007 року ТОВ «К ЕНД ФД» передало ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_10, суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на новостворене майно - квартиру в житловому будинку, що є предметом договору про дольову участь у будівництві, на підставі статей 16, 328 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до розгляду справи, а саме вирішив спір про визнання за позивачем права власності на квартиру, майнові права на яку є предметом іпотеки, без залучення до розгляду справи іпотекодержателя.
Сервіси для юристів