ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛЕНС ОПТИКС» (далі - ТОВ) до Харківської обласної митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Харківська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11 червня 2010 року №№ 49, 50 про визначення податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита, податку на додану вартість (далі - ПДВ) та штрафних санкцій.
На обґрунтування позову ТОВ зазначило, що податкове зобов'язання та штрафні санкції визначені безпідставно, оскільки при митному оформленні товару воно виконало процедури, передбачені чинним законодавством України, а митний орган при здійсненні митного контролю прийняв вантажно-митні декларації (далі - ВМД) без жодного зауваження, тобто Митниця підтвердила правильність та достовірність даних ВМД.
Суди встановили, що Митниця провела камеральну перевірку правильності надання пільг зі сплати ПДВ на товари, які класифікуються за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) № 9021909000 «інші пристосування ортопедичні», задекларовані ТОВ та випущені у вільний обіг за період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2010 року.
У ході перевірки встановлено невідповідність заявленого коду товару УКТЗЕД при декларуванні товарів ТОВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та ПДВ та до неправомірного звільнення від сплати ПДВ.
За результатами перевірки Митниця склала акт від 21 квітня 2010 року № К/0018/10/800000000/0032870733 та винесла спірні рішення.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 лютого 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року, рішення місцевого суду скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив - скасував спірні рішення.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції від 12 лютого, 3 листопада 2009 року та 14 червня 2012 року (справи №№ К-19388/07, К-19319/09, К-16732/10 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 40, 43, 69, 313 Митного кодексу України 2002 року (далі - МК), Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 71 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-ІІІ), Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2097-ХІІ). Просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до зазначеного суду.
Заява про перегляд оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в рішеннях суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 40, 43, 69, 313 МК, Порядку, підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, Закону № 2097-ХІІ.
Проте ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року, на яку у своїй заяві посилається Митниця для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Верховний Суд України постановою від 6 листопада 2012 року (№ 21-330а12) скасував, а постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.
В інших справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями МК. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Тому Митниця правомірно за результатами перевірки перерахувала митні платежі та прийняла податкове повідомлення-рішення.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що якщо митний орган, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, то він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).
У пункті 19 зазначеної статті МК міститься визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
За пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Згідно зі статтею 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Сервіси для юристів