П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 березня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс - Банк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначала, що 19 вересня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Правекс - Банк» (далі - АКБ «Правекс - Банк») і нею був укладений кредитний договір у розмірі 167 800 доларів США на строк до 19 вересня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання між ними також було укладено 19 вересня 2008 року іпотечний договір, згідно з яким вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
ПАТ КБ «Правекс - Банк» є правонаступником АКБ «Правекс-Банк».
24 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за заявою АКБ «Правекс-Банк» було вчинено виконавчий напис, згідно з яким звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаної квартири, надано право ПАТ КБ «Правекс-Банк» задовольнити свої вимоги, за період з 1 грудня 2008 року до 24 березня 2010 року в розмірі 205 448 доларів США, що складаються із заборгованості за кредитом, процентів та пені за несвоєчасну сплату кредиту й процентів.
ОСОБА_8 просила суд визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і скасувати його, оскільки вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: пунктів 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 3 березня 2004 року за № 283/8882, (далі - Інструкція), у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, статті 35 Закону України «Про іпотеку»; статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Зокрема, посилалась на те, що жодних вимог про усунення нею порушень і про намір вчинити певні дії, як того вимагає стаття 35 Закону України «Про іпотеку» та пункт 283 Інструкції, від іпотекодержателя вона не отримувала. Крім того, указана у виконавчому написі сума явно перевищує фактичний розмір заборгованості перед банком, спір щодо розміру заборгованості перебував на розгляді в суді.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2014 року позов ОСОБА_8 задоволено: визнано виконавчий напис від 24 березня 2010 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (зареєстрований у реєстрі за № 338) таким, що не підлягає виконанню.
Додатковим рішенням Київського районного суду міста Харкова від 16 травня 2014 року стягнуто солідарно з ПАТ КБ «Правекс-Банк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 витрати на сплату судового збору в розмірі 114 грн 70 коп., а саме по 57 грн 35 коп. з кожного.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2014 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року ОСОБА_8 порушує питання про скасування зазначених рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишення без змін рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», яка регулює підстави вчинення виконачих написів нотаріусами.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_8 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року та від 26 листопада 2014 року.
ОСОБА_8 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 19 вересня 2008 року між АКБ «Правекс - Банк» і ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 6166-018/08Р у розмірі 167 800 доларів США на строк до 19 вересня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання 19 вересня 2008 року між ними також було укладено іпотечний договір № 6166-018/08Р, згідно з яким позивачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_8 умов договору у вересні 2009 року ПАТ КБ «Правекс - Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Справа перебувала в провадженні суду. Проте 24 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за заявою АКБ «Правекс - Банк» було вчинено виконавчий напис, згідно з яким звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року належить на праві власності ОСОБА_8 За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаної квартири, надано право ПАТ КБ «Правекс-Банк» задовольнити свої вимоги, що за період з 1 грудня 2008 року до 24 березня 2010 року склали 20 5448 доларів США, заборгованості за кредитом, процентів та пені за несвоєчасне сплату кредиту й за несвоєчасну сплату процентів (а.с. 6).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2010 року позов ПАТ КБ «Правекс - Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_8 180 633 доларів США кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ «Правекс - Банк» (а.с. 61).
Задовольняючи позов в справі, яка переглядається, суд виходив з того, що на момент вчинення виконавчого напису між ОСОБА_8 і банком існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, який перебував на розгляді в суді.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові. апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивачка отримала вимогу про необхідність погашення боргу, яку протягом тридцяти днів не виконала, а нотаріусу були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому він правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства вчинив виконавчий напис і звернув стягнення на предмет іпотеки.
Посилання ж ОСОБА_8 на те, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса борг був іншим, ніж зазначено в ньому, є безпідставним, оскільки правовідносини за договором припинені не були, тому заборгованість може змінюватись.
Разом із тим у інших справах, що виникли з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_8, судом, на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року та від 26 листопада 2014 року, містяться висновки про те, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса існував судовий спір з приводу стягнення заборгованості, що не свідчить про безспірність суми заборгованості для виконавчого напису.
Сервіси для юристів