ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 5/79
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Фермерського господарства «Рисовський» та Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026
за скаргою Фермерського господарства «Рисовський»
на бездіяльність Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області з примусового виконання дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі
за позовом Фермерського господарства «Рисовський»
до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області
про зобов`язання вчинити дії.
1. Короткий зміст обставин, які передували постановленню оскаржуваних судових рішень
1.1. У лютому 2026 року до Господарського суду Львівської області Фермерське господарство «Рисовський» (далі - ФГ «Рисовський») подало скаргу, в якій просило визнати противоправною бездіяльність Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області (далі - ВДВС) з примусового виконання дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79 і рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» за заявою № 45094 від 2017 року та зобов`язати вчинити виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
1.2. 30.03.2026 ФГ «Рисовський» подало уточнення до скарги, в якому просило визнати протиправною бездіяльність ВДВС при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 № 5/79 та рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» за заявою № 45094 від 2017 року і зобов`язати державного виконавця розглянути скаргу щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 № 5/79 шляхом вилучення присудженої земельної ділянки з чужого незаконного володіння та передати скаржнику, а також скласти акт передачі.
1.3. Скарга мотивована тим, що Арбітражний суд Львівської області 10.03.1994 у справі № 5/79 за позовом ФГ «Рисовський» до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради і Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задовольнив у частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов`язав Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу.
28.01.2026 ФГ «Рисовський» звернулося із заявою до ВДВС вчинити виконавчі дії за статтею 10, пунктом 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» і завершити виконавче провадження. Проте з невідомих причин безпідставно ВДВС не відреагував на звернення, тому протиправна бездіяльність вказаного органу, на думку заявника, продовжується.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 01.04.2026 у справі № 5/79 (суддя Гоменюк З. П.) відмовив у задоволенні скарги.
2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржник не довів наявності протиправної бездіяльності ВДВС при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79.
Суд виходив із того, що державний виконавець протягом тривалого часу вживав передбачені законом заходи примусового виконання судового рішення, зокрема надсилав вимоги боржнику, накладав штрафи, скеровував повідомлення до правоохоронних органів, здійснював заміну боржника у виконавчому провадженні та вживав заходи щодо зміни способу виконання рішення.
Також суд встановив, що на звернення скаржника від 28.01.2026 державний виконавець надав відповідь, однак вона не була отримана самим скаржником, тому твердження про відсутність реагування з боку ВДВС є безпідставними. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що скаржник не конкретизував, яку саме бездіяльність виконавця він оскаржує, а питання виділення земельної ділянки належить до компетенції Солонківської сільської ради, а не органу державної виконавчої служби, який не може підміняти собою орган місцевого самоврядування та вирішувати питання розпорядження земельними ділянками. Суд також дійшов висновку, що вимоги про вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та її передачу скаржнику не можуть бути розглянуті в межах скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця, оскільки підлягають вирішенню в окремому позовному провадженні.
За таких обставин місцевий господарський суд вказав, що відсутність фактичного виконання рішення сама по собі не свідчить про бездіяльність ВДВС, а тому підстав для задоволення скарги немає.
2.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 28.05.2026 (Ржепецький В. О. - головуючий, судді: Іванчук С. В., Міліціанов Р. В.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 5/79 скасував; скаргу ФГ «Рисовський» задовольнив; визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79 та зобов`язав вчинити виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
2.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що оцінка діям виконавця здійснюється через призму головного завдання виконавчого провадження, передбаченого положеннями, зокрема, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що сукупність дій органів і осіб, визначених у цьому Законі, мають бути спрямовані на виконання рішення суду.
При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що рішення суду не виконується протягом тривалого часу. Настільки тривалий термін, протягом якого особа не може отримати майно, присуджене їй рішенням суду, яке набрало законної сили, в жодному разі не може свідчити про відсутність порушення прав останнього особами, на яких покладено обов`язок щодо його виконання.
Апеляційний господарський суд наголосив, що висновок місцевого господарського суд стосовно того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, хоча і відповідає наведеним в ухвалі положенням цього Закону, водночас не є підставою для самоусунення суду від оцінки дій виконавця в частині обрання саме тих заходів примусового виконання рішення суду, які дозволять його ефективно виконати.
Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Сервіси для юристів