ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2017 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Берднік І.С., Вус С.М., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Школярова В.Ф., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Лаптієва А.М.,
Вищої ради правосуддя - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_20 до ВРУ, третя особа - Вища рада юстиції (на сьогодні - Вища рада правосуддя; далі - ВРЮ), про оскарження протиправних дій та визнання незаконною постанови,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_20 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила суд: визнати дії ВРУ, які виразились у повторному розгляді 23 грудня 2010 року подання ВРЮ від 31 травня 2010 року № 25/0/12-10, протиправними; визнати незаконною Постанову ВРУ від 23 грудня 2010 року № 2867-VІ (далі - Постанова № 2867-VІ) в частині звільнення її з посади судді Святошинського районного суду міста Києва та зобов'язати ВРУ припинити подальший розгляд зазначеного вище подання ВРЮ.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_20 вказала, що підставою для прийняття оскаржуваної Постанови ВРУ став повторний розгляд подання ВРЮ від 31 травня 2010 року № 25/0/12-10 про звільнення її з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги. Зазначене подання вперше розглядалось ВРУ 17 червня 2010 року, за наслідками чого ВРУ прийняла Постанову № 2352-VІ, яку в подальшому Вищий адміністративний суд України постановою від 18 серпня 2010 року у справі № П-91/10 визнав незаконною.
Вважає, що повторний розгляд питання щодо її звільнення з посади судді мав розглядатись ВРУ відповідно до вимог Закону України від 18 березня 2004 року № 1625-ІV «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_07_07/pravo1/T041625.html?pravo=1>(далі - Закон № 1625-ІV), відповідно до статті 20 якого <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_165/ed_2010_07_07/pravo1/T041625.html?pravo=1> участь судді, обраного безстроково, на засіданні ВРУ, стосовно якого розглядається подання щодо звільнення його з посади, є обов'язковою. Її відсутність позбавила можливості надавати пояснення, що передбачено статтею 23 Закону № 1625-ІV.
Вищий адміністративний суд України установив, що указами Президента України від 4 березня та 17 червня 1998 року ОСОБА_20 призначено, відповідно, виконуючим обов'язки судді Ленінградського районного суду міста Києва і суддею цього суду. 13 березня 1998 року ОСОБА_20 прийняла присягу судді. Постановою ВРУ від 20 лютого 2003 року обрана на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
За результатами перевірки відомостей, викладених у депутатському зверненні народного депутата України ОСОБА_21 від 31 січня 2008 року, член ВРЮ ОСОБА_22 склав довідку-пропозицію від 3 березня 2009 року щодо прийняття ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_20 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги. ВРЮ 26 травня 2010 року прийняла рішення № 390/0/15-10 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_20 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги та внесла таке подання до ВРУ 31 травня 2010 року за № 25/0/12-10.
Підставою для внесення ВРЮ цих рішення й подання стали такі обставини.
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_20 від 29 грудня 2005 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_23 до ОСОБА_24, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мінералінвест», ТОВ «Плато-Девелопмент», третя особа - Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними і скасування протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мінералінвест» від 5 жовтня 2001 року та змін до установчих документів ТОВ «Мінералінвест».
У газеті «Голос України» 17 лютого 2006 року розміщено повідомлення такого змісту: «Святошинський районний суд м. Києва (м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27а) повідомляє, що 28 лютого 2006 року о 15:00 розглядатиметься справа ОСОБА_23 до ОСОБА_24, ТОВ «Мінералінвест», ТОВ «Плато-Девелопмент», третя особа - Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним протоколу. ТОВ «Плато-Девелопмент», ОСОБА_24 викликаються як відповідачі, у разі неявки справа буде розглянута за їх відсутності.»
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 9 березня 2006 року, постановленим під головуванням судді ОСОБА_20 зазначений вище позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2007 року задоволені заяви ТОВ «Мінералінвест» та ТОВ «Плато-Девелопмент», заочне рішення від 9 березня 2006 року скасоване, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 грудня 2007 року.
За клопотанням представника ТОВ «Плато-Девелопмент» ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2007 року провадження у справі було закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На думку ВРЮ, такі дії судді ОСОБА_20 свідчать про порушення нею присяги, адже прийняття рішення про задоволення позову за відсутності відповідачів, яких суд не повідомив належним чином про час і місце судового засідання, є явним порушенням закону, несумісним з чесним і сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та об'єктивним розглядом судової справи. Крім того, в результаті прийняття суддею ОСОБА_20 заочного рішення від 9 березня 2006 року тимчасово призначений директор ТОВ «Мінералінвест» ОСОБА_25 зміг втрутитись у процедуру санації відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Норинський щебзавод» і відсторонити засновників ТОВ «Мінералінвест», зокрема ТОВ «Плато-Девелопмент», від участі у касаційному розгляді справи про банкрутство ВАТ «Норинський щебзавод».
Вищий адміністративний суд України постановою від 28 вересня 2011 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що розгляд питання про прийняття ВРУ рішення про звільнення ОСОБА_20 з посади судді проведений із додержанням процедури, встановленої Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_12/pravo1/T102453.html?pravo=1> «Про судоустрій і статус суддів <http://zakon.rada.gov.ua/go/2453-17>» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) та -Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі Регламент ВРУ) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_07/pravo1/T101861.html?pravo=1>. Посилання ОСОБА_20 на порушення ВРУ порядку звільнення судді, обраного безстроково, встановленого Законом № 1625-ІV, є неправильним і помилковими, оскільки дія цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_07_07/pravo1/T041625.html?pravo=1> припинена 30 липня 2010 року у зв'язку з набранням чинності Законом № 2453-VІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_12/pravo1/T102453.html?pravo=1>. Тобто, на момент прийняття ВРУ оскаржуваної Постанови, норми цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_12/pravo1/T102453.html?pravo=1> не були чинними. Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язкової присутності судді на пленарному засіданні ВРУ, а тому повідомляти його про дату та час цього розгляду не обов'язково. Хоча позивач повідомлялася за місцем роботи (урядовими телеграмами) про право на участь у розгляді питання про її звільнення ВРУ.
Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що твердження ОСОБА_20 про те, що ВРУ не має права повторно розглядати подання ВРЮ від 31 травня 2010 року № 25/0/12-10, є необґрунтованим, оскільки таких обмежень Законом № 2453-VІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_12/pravo1/T102453.html?pravo=1> та Регламентом ВРУ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_07/pravo1/T101861.html?pravo=1> не передбачено.
Не погодившись із рішенням Вищого адміністративного суду України щодо неї, ОСОБА_20 подала до Європейського суду з прав людини (далі - Суд) заяву проти України, в якій скаржилась: за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), - на те, що провадження стосовно її звільнення було несправедливим та суперечило принципу незалежного і безстороннього суду; за статтею 8 Конвенції - на те, що звільнення значним чином вплинуло на її приватне життя.
З огляду на схожість заяви ОСОБА_20 з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об'єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту Суду.
19 січня 2017 року Суд ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_20 № 11775/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
Сервіси для юристів