Постанова ВСУ від 03.06.2015 року у справі №3-202гс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С.,Колесника П.І., Гуля В.С.,Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2015 року в справі № 927/91/13-г за позовом Чернігівської міської ради до виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - виконком Чернігівської міськради), ФОП ОСОБА_7, треті особи: управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Чернігівське МБТІ»), Чернігівське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Чернігівське МУЮ), за участю прокурора м. Чернігова, про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом до виконкому Чернігівської міськради, товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» (далі - ТОВ «Альфа-С») і ФОП ОСОБА_7 про визнання недійсним п. 1.2 рішення виконкому Чернігівської міськради від 1 серпня 2005 року № 170 у частині оформлення права власності ТОВ «Альфа-С» на нерухоме майно - автостоянку по АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Альфа-С» на нерухоме майно - автостоянку: будівлю літ. А-1 загальною площею 10 кв. м серії НОМЕР_1, видане виконкомом Чернігівської міськради 3 серпня 2005 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року зазначеної будівлі, укладеного між ТОВ «Альфа-С» та ФОП ОСОБА_7 В обґрунтування позову посилалась на те, що ТОВ «Альфа-С» не отримувало дозвільних документів на будівництво спірного нежитлового приміщення, об'єкт не введений в експлуатацію і є самочинним будівництвом, що в силу ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і з урахуванням приписів ст. ст. 16, 203, 215 цього Кодексу є підставою для визнання недійсними оспорюваних документів. Про зазначені порушення Чернігівська міська рада дізналася у квітні 2012 року під час судового розгляду справи за поданим до неї позовом ФОП ОСОБА_7 про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21 лютого 2013 року припинено провадження у справі щодо ТОВ «Альфа-С» у зв'язку з банкрутством.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Чернігівської області від 11 серпня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року справу № 927/91/13-г за заявою ФОП ОСОБА_7 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2015 року допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ФОП ОСОБА_7 просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 12 лютого 2015 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 181, 188, 331, 376 ЦК України, Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування і забудову територій», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, п. 6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів».

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2014 року в справі № 927/683/13 з посиланням на підтвердження такого висновку Верховним Судом України у справі № 6-225цс14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що сторони не надали доказів згоди власника автомобільних доріг - Чернігівської міської ради - на розміщення спірного приміщення для охорони як об'єкта нерухомості; стоянка і приміщення охорони як її складова частина є елементом складної речі та разом із вулицею вважаються однією річчю, а тому не є окремим об'єктом нерухомого майна, на який може виникати право власності; спірний об'єкт (приміщення для охорони) збудовано ТОВ «Альфа-С» без дотримання передбаченого законом порядку, без відповідної проектно-будівельної та дозвільної документації на будівництво нерухомого майна з істотним порушенням будівельних норм і правил, всупереч проектній документації, з використанням спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням; приміщення для охорони збудовано як об'єкт нерухомості, а тому є самочинним будівництвом.

Вирішуючи аналогічну справу № 927/683/13 за позовом Чернігівської міської ради до виконкому Чернігівської міськради, ФОП ОСОБА_7, відносно іншої автостоянки, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст. ст. 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 376 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає житловий будинок, будівлю, споруду, інше нерухоме майно самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, передбачено ст. 331 цього Кодексу. Зокрема, установлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З аналізу ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) убачається, що для здійснення будівництва об'єкта містобудування необхідним є отримання дозволу виконавчого органу відповідної ради, який надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови. Разом із тим дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, акти прийому нерухомого майна до експлуатації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації. При цьому зазначено, що не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею. Тобто реєстрації підлягали саме капітальні споруди, на які може бути видано окреме свідоцтво про право власності.

У справі, що розглядається, судом установлено, що відповідно до п. 57 рішення виконкому Чернігівської міськради від 23 січня 2001 року № 6 вирішено надати ТОВ «Альфа-С» земельну ділянку в тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди строком на 10 років, площею 0,145 га, у тому числі 0,051 га - під зеленими насадженнями, по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування автостоянки.

23 січня 2001 року між виконкомом Чернігівської міськради і ТОВ «Альфа-С» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з яким виконком на підставі рішення від 23 січня 2001 року № 6 надав, а ТОВ «Альфа-С» прийняло у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,145 га строком на 10 років для будівництва та обслуговування автостоянки.

Генеральний план благоустрою щодо автостоянки містить відмітки про погодження 18 січня 2001 року державною автоінспекцією та головним архітектором м. Чернігова, 22 січня 2001 року - Державною екологічною інспекцією в м. Чернігові, та передбачає наявність павільйону для охоронця в експлікації будівель і споруд; у робочому проекті автомобільної стоянки на 10 автомобілів по АДРЕСА_1 зазначено, що проектом передбачається будівництво будівель і споруд: автомобільна стоянка на 10 автомобілів із павільйоном для охоронця.

Пунктом 2.5 рішення виконкому Чернігівської міськради від 23 січня 2001 року № 3 надано дозвіл на будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацію ТОВ «Альфа-С» - з будівництва автостоянки по АДРЕСА_1 біля молочної кухні.