Постанова ВСУ від 03.06.2015 року у справі №3-133гс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2015 року місто Київ Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Гуля В.С., суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (далі - ТОВ «Перспектива») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 904/4338/14 за позовом Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (далі - сільська рада) до ТОВ «Перспектива», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Нікопольської районної державної адміністрації, про стягнення 224 555,79 грн,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року сільська рада звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Перспектива» про стягнення збитків у виді недоотриманого доходу - орендної плати, завданих внаслідок користування відповідачем земельними ділянками загальною площею 9,2149 га у межах с. Покровського у період із 1 червня 2011 року по 31 грудня 2013 року, що становить 224 555,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано користуванням відповідачем зазначеними земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Перспектива» на користь сільської ради збитки у сумі 224 555,79 грн та витрати зі сплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції стосовно наявності усіх складових цивільного правопорушення, що є підставою для нарахування збитків (недоотриманого доходу - орендної плати), зокрема про порушення ТОВ «Перспектива» вимог земельного законодавства, яке полягало у тривалому використанні земельних ділянок без належних правовстановлюючих документів (договорів оренди), та причинного зв'язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки таке використання земельних ділянок позбавило сільську раду права отримувати дохід у виді орендної плати.

ТОВ «Перспектива» подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 904/4338/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 156 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та пунктів 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 5023/9057/11 і від 27 вересня 2011 року у справі № 5023/338/11(21/70-10(47/82-09).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога сільської ради про стягнення з ТОВ «Перспектива» збитків у виді недоотриманого доходу (орендної плати), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Водночас із постанови Вищого господарського суду України від 27 вересня 2011 року у справі № 5023/338/11(21/70-10(47/82-09), на яку посилається ТОВ «Перспектива» як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, вбачається, що вона є прийнятою внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, і за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, аніж у справі, що переглядається.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статей 22, 1166 ЦК України, статті 156 ЗК України та пунктів 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, при розгляді двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 5023/9057/11, на яку посилається заявник, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Обставини, на які посилається у заяві ТОВ «Перспектива» як на підставу для перегляду зазначених судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 904/4338/14.

Керуючись статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 , 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 904/4338/14 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.