ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у виплаті її грошової допомоги при звільненні у розмірі 10 посадових окладів (далі - грошова допомога) та стягнути з відповідача грошову допомогу відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII) з урахуванням прогресивного податку, передбаченого Податковим кодексом України у розмірі 15 % від суми грошової допомоги, та з урахуванням допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку.
Суди встановили, що наказом від 8 серпня 2011 року № 29-0 ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного спеціаліста на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я. На час звільнення вона досягла віку 54 роки 1 місяць, стаж роботи на державній службі становив 28 років та 23 дні. З 9 серпня 2011 року управління ПФУ призначило їй пенсію відповідно до статті 21 Закону № 3723-XII.
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 8 жовтня 2013 року зазначені судові рішення скасував, у задоволені позову відмовив. При цьому суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 на момент її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання цієї допомоги.
Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, пункту 2 статті 40 КЗпП, статті 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII). На обґрунтування заяви додано, зокрема, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року (у справі № К/9991/41482/11), яка, на думку заявника, підтверджуює неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII і, зокрема, у рішенні від 18 вересня 2012 року (справа № 21-211а12) зазначив, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи. У більш розгорнутому вигляді правова позиція виглядає так.
Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
З 20 січня 1994 року діють і норми Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII). Відповідно до частини першої статті 21 згаданого Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Підстави для неоднакового застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII виникли при достроковому (до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону) звільненні державного службовця з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, набутті на цій же підставі статусу пенсіонера за віком та наступної вимоги про виплату грошової допомоги з підстави, визначеної частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.
Суть відмінності в правозастосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII полягає в такому.
Суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що за відсутності обставини досягнення нею загального пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 3723-XII, тобто досягнення 55 років на момент звільнення як складової права на отримання грошової допомоги права на таку допомогу позивачка не набула.
В іншій справі (№ К/9991/41482/11) суд касаційної інстанції погодився з тим, що позивач, звільнений до досягнення пенсійного віку, як державний службовець має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки ця норма права не передбачає безпосередньо досягнення державним службовцем пенсійного віку і не пов'язує з цим право на отримання грошової допомоги.
Відповідь на питання щодо правильного тлумачення та застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, частини першої статті 21 Закону № 3721-XII потребує попереднього визначення в питаннях:
в чому полягає правова природа визначеної згаданою нормою права грошової допомоги;
чи можуть частина тринадцята статті 37 Закону № 3723-XII та частина перша статті 21 Закону № 3721-XII застосовуватись до виниклих правовідносин субсидіарно?
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.
Згідно з преамбулою Закону № 3721-XII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону).
По суті аналогічно такі правовідносини врегульовані статтею 38 КЗпП.
Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону). Іншими нормами (крім частини тринадцятої статті 37) цього ж розділу окремо врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, однак права на скорочення пенсійного віку не передбачають.
Правовідносини, що регулюються Законом № 3721-XII, мають інший предмет - реалізацію державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку, а частинами першою та другою статті 21 цього Закону врегульоване локальне питання надання можливості власнику або уповноваженому ним органу в його інтересах та за його ініціативою звільнити працівника раніше настання пенсійного віку з виплатою пенсії за цей час скорочення за рахунок Державного бюджету України. Аналогічно це питання регулює і пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП, на підставі якого звільнена ОСОБА_1 Крім того, при звільненні державного службовця за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП застосовується стаття 44 зазначеного Кодексу, згідно з якою звільненому працівникові має бути виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Така матеріальна допомога за своєю соціально-правовою характеристикою є аналогічною грошовій допомозі, передбаченій частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII. Суд встановив, що така вихідна допомога виплачена і ОСОБА_1
Сервіси для юристів