П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії управління ПФУ протиправними щодо відмови у виплаті їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів (далі - грошова допомога) відповідно до статті 37 -Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 3723-XII) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_248/ed_2013_07_04/pravo1/T372300.html?pravo=1>у зв'язку з припиненням державної служби і виходом на пенсію та зобов'язати відповідача виплатити цю грошову допомогу.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона мала більше 10 років стажу державної служби і була звільнена із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з реорганізацією та скороченням займаної посади. Вважає, що відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII їй як державному службовцю при виході на пенсію має бути виплачено вказану грошову допомогу.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2012 року позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 червня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року скасував, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII та статті 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843233/ed_2013_07_04/pravo1/T372100.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано копію ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2014 року (№ К/9991/53970/12) та 5 лютого 2014 року (№ К/9991/43900/12), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини тринадцятої статті 37
Закону № 3723-XII і, зокрема, у рішенні від 18 вересня 2012 року
(справа № 21-211а12) зазначив, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи. У більш розгорнутому вигляді правова позиція виглядає так.
Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
З 20 січня 1994 року діють і норми Закону № 3721-XII. Відповідно до частини першої статті 21 згаданого Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Підстави для неоднакового застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII виникли при достроковому (до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону) звільненні державного службовця з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, набутті на цій же підставі статусу пенсіонера за віком та наступної вимоги про виплату грошової допомоги з підстави, визначеної частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.
Суть відмінності в правозастосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII полягає в такому.
Суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що оскільки державний службовець ОСОБА_1 на момент її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_248/ed_2013_07_04/pravo1/T372300.html?pravo=1>
У доданих до заяви судових рішеннях від 15 січня 2014 року (№ К/9991/53970/12) та 5 лютого 2014 року (№ К/9991/43900/12), наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що позивач, звільнений до досягнення пенсійного віку, як державний службовець має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки ця норма права не передбачає безпосередньо досягнення державним службовцем пенсійного віку і не пов'язує з цим право на отримання грошової допомоги.
Відповідь на питання щодо правильного тлумачення та застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, частини першої статті 21 Закону № 3721-XII потребує попереднього визначення в питаннях:
в чому полягає правова природа визначеної згаданою нормою права грошової допомоги;
чи можуть частина тринадцята статті 37 Закону № 3723-XII та частина перша статті 21 Закону № 3721-XII застосовуватись до виниклих правовідносин субсидіарно?
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.
Згідно з преамбулою Закону № 3721-XII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону).
По суті аналогічно такі правовідносини врегульовані статтею 38 КЗпП.
Сервіси для юристів