Постанова ВСУ від 03.04.2024 року у справі №903/877/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/877/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - Хоменка В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023

у справі № 903/877/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Волинської області знаходиться справа №903/877/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (далі - Товариство, Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 27.04.2020, згідно з якою ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича.

Короткий зміст заявлених вимог

22.07.2023 Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - Управління ДПС) подало до господарського суду заяву про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 81 068 815,00 грн, з яких: 81 067 795,00 грн заборгованості з оплати податків та зборів, 1 020,00 грн заборгованості з зі сплати штрафу та пені.

Заява мотивована наявністю непогашеної заборгованості Боржника за податковими зобов`язаннями, підтвердженими податковими повідомленнями- рішеннями (далі - ППР) №0038730706 від 03.04.2023, №0038740706 від 03.04.2023, №0040532408 від 04.04.2023.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Господарський суд Волинської області ухвалою від 11.08.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 903/877/20, відмовив у задоволенні заяви Управління ДПС про визнання грошових вимог до Боржника.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог податкового органу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивував своє рішення тим, що термін сплати податкових платежів настав 28.06.2023, тобто у період після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом (27.04.2020), що суперечить вимогам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що нараховані податковим органом грошові зобов`язання відповідно до поданих документів не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Управління ДПС (далі також - скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу Управління ДПС мотивувало підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 08.08.2023 у справі № 908/1954/21.

При цьому доводи касаційної скарги зводяться до того, що попередні судові інстанції при розгляді справи порушили процесуальні норми статті 86 ГПК України та неправильно застосували норми матеріального права - статей 1, 45 КУзПБ.

У контексті допущення процесуальних порушень щодо неповноти встановлення обставин скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій: