ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15400/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
відповідачів - Кравченка Д. В., Архіпова О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Ко."
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 (суддя Спичак О. М.) у справі
за позовом Чернігівської окружної прокуратури
до Чернігівської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Ко."
про скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У грудні 2024 року Чернігівська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної ради (далі - Чернігівська облрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Ко." (далі - ТОВ "Ріел Ко.") про (1) визнання незаконним і скасування рішення Чернігівської облради від 17.09.2024 "Про поновлення договору платного строкового земельного сервітуту ТОВ "Ріел Ко."; (2) визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення стоянки автомобільного транспорту на земельній ділянці від 01.10.2024 (далі - договір про встановлення земельного сервітуту від 01.10.2024, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами; (3) зобов`язання ТОВ "Ріел Ко." повернути Чернігівській облраді частину земельної ділянки площею 0,0474 га в межах кадастрового номеру 7410100000:02:050:0591 за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 43 (далі - спірна земельна ділянка).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення вимог земельного законодавства щодо порядку передачі спірної земельної ділянки у сервітутне користування ТОВ "Ріел Ко.".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 01.10.2024, укладений між Чернігівською облрадою та ТОВ "Ріел Ко.". Зобов`язано ТОВ "Ріел Ко." повернути Чернігівській облраді спірну земельну ділянку. Повернуто з місцевого бюджету м. Чернігова на користь ТОВ "Ріел Ко." сплачені відповідно до умов оспорюваного договору грошові кошти у сумі 8246,12 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Ріел Ко." на користь Чернігівської обласної прокуратури 4844,80 грн судового збору.
Задовольняючи частково вимоги заявленого позову, місцевий господарський суд виходив із того, що оспорюваний договір встановлює земельний сервітут на земельну ділянку для розміщення стоянки автомобільного транспорту для відвідувачів торгово-офісного комплексу тобто для здійснення господарської діяльності ТОВ "Ріел Ко." і такий договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності. Проте, земельні торги щодо спірної земельної ділянки не проводилися, тобто був порушений визначений законом порядок надання права користування земельною ділянкою, а правові підстави, передбачені частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, які би виключали проведення земельних торгів у наведеному випадку відсутні. Отже, наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору та застосування двосторонньої реституції за наслідками такого. Між тим, як встановив суд першої інстанції, оскільки дія спірного рішення була вичерпана його виконанням та укладенням оспорюваного договору, то, як зазначив суд, прокурором у означеній частині обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 скасовано в частині повернення з місцевого бюджету міста Чернігова на користь ТОВ "Ріел Ко." сплачених відповідно до умов договору про встановлення земельного сервітуту від 01.10.2024 грошових коштів в розмірі 8246, 12 грн та в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської облради від 17.09.2024. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Чернігівської облради від 17.09.2024. Стягнуто з ТОВ "Ріел Ко." на користь Чернігівської обласної прокуратури 7267,20 грн судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/15400/24 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Ріел Ко." на користь Київської міської прокуратури 9084,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині повернення ТОВ "Ріел Ко." суми, сплаченої за оспорюваним договором, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд допустив неправильне застосування статті 216 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки фактичне користування майном на підставі договору оренди не дозволяє в разі його недійсності (нікчемності) провести двосторонню реституцію.
Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання недійсним спірного рішення органу місцевого самоврядування та задовольняючи вказану позовну вимогу, апеляційний господарський суд виходив із того, що оскільки рішення Чернігівської облради від 17.09.2024 прийнято з порушенням вимог статті 134 Земельного кодексу України, позаяк земельну ділянку фактично надано не на конкурентних засадах в користування для розміщення стоянки автомобільного транспорту, то нескасування в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, укладеного всупереч закону та інтересам територіальної громади, буде ігноруванням частини 2 статті 19 Конституції України, суперечити сутності права власності на землю та матиме наслідком залишення в силі незаконного рішення, що не відповідає волі та інтересам суспільства і територіальної громади, а також може призвести до його повторного виконання.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Ріел Ко." звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, наголошує на неправильному застосуванні судами (1) частин 1, 3, 4 статті 98 Земельного кодексу України та статті 13, частин 1, 2 статті 15, статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.01.2024 у справі № 918/86/22; (2) статті 235 Цивільного кодексу України, статті 74 Господарського процесуального кодексу України і неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених в постановах від 06.09.2023 у справі № 904/637/22 (904/3129/22), від 29.01.2025 у справі № 755/13068/23 та від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21. Також, як стверджує скаржник, суди неправильно застосували частину 3 статті 98 Земельного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої в подібних правовідносинах наразі відсутній, зокрема щодо того, чи облаштування сервітуарієм заїзду до земельної ділянки, стосовно якої встановлено сервітут, через шлагбаум саме по собі свідчить про вибуття цієї ділянки з володіння та користування власника, чи у такому разі вирішальним є режим роботи шлагбаума та доступу власника до відповідної частини земельної ділянки.
Крім того, скаржник посилається на необґрунтовану відмову судів попередніх інстанцій у призначенні земельно-технічної експертизи та, як наслідок, застосування статті 98 Земельного кодексу України, статті 401 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.02.2023 у справі № 918/86/22.
Сервіси для юристів