П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та скасування реєстрації місця проживання, стягнення заборгованості та неустойки, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за комунальні послуги за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі - ТОВ «Ніконджитбудсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та скасування реєстрації місця проживання, стягнення заборгованості та неустойки, посилаючись на те, що 30 червня 2003 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_7, яка виступала від свого імені та від імені обох синів, у простій письмовій формі із строком дії в один рік, з правом пролонгації ще на один рік, було укладено договір найму житлових кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, загальною площею 42,94 кв.м., які розташовані в належному позивачеві гуртожитку по АДРЕСА_1. Після спливу двох років, що пройшли з дня укладення договору і його пролонгації відповідачі, не дивлячись на вимоги ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не тільки не переуклали договір найму (оренди) на майбутнє, але й перестали вчасно та у повному обсязі проводити оплату за своє проживання, заборгувавши товариству з 1 березня 2012 року по 1 січня 2015 року 4 927 гр. 52 коп.
5 березня 2015 року ОСОБА_7 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила анулювати борг, що виник у неї перед наймодавцем, оскільки той нараховує плату за користування житлом без будь-якого обґрунтування і за завищеними тарифами. Крім того на її думку ні вона, ні її діти не можуть бути виселені з житлових приміщень, оскільки договір найму, що існує між сторонами, не розірвано і законних підстав для його розірвання немає.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. З ОСОБА_7 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» стягнуто 4 927 грн. 52 коп. заборгованості за користування майном за період з 1 березня 2012 року по 1 січня 2015 року та 3% річних у сумі 176 грн. 17 коп., що разом складає 5 103 грн. 69 коп. У решті позову товариства та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2015 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У заяві ТОВ «Ніконджитбудсервіс» просить скасувати рішення судів у справі та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 317, 391, 821 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до змісту ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Судами встановлено, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником 9068/10000 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 та з 2000 року по теперішній час є його балансоутримувачем.
30 червня 2003 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_7 був укладений договір на користування площею гуртожитку, відповідно до якого відповідачці були надані в користування кімнати № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 загальною площею 42,94 кв.м. строком на один рік. Згідно умов договору відповідачка зобов'язалась своєчасно вносити плату за проживання у гуртожитку за встановленими ставками та відповідно до п. 38 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 липня 1986 року № 208.
У пункті 7.1. договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за один місяць не повідомить другу про розірвання договору.
11 лютого 2008 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» було направлено на адресу відповідачки ОСОБА_7 повідомлення про те, що строк дії укладеного з нею договору на користування житловою площею сплив та їй необхідно або укласти договір оренди житла, або виселитись з займаних приміщень. Дане повідомлення було отримано відповідачкою 16 лютого 2008 року.
16 лютого 2012 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» було вдруге повідомлено ОСОБА_7 про сплив строку договору від 2003 року на користування кімнатами №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в гуртожитку та необхідність або звільнити їх, або укласти новий договір.
14 березня 2012 року відповідачку ОСОБА_7 було повідомлено, що з 1 березня плату за користування кімнатами №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гуртожитку визначено у розмірі 430 грн.
Повідомленням від 30 серпня 2013 року ОСОБА_7 було поінформовано про те, що з 1 вересня 2013 року розмір плати за проживання в гуртожитку становить 450 грн.
Також 23 серпня 2013 року за вих. № 246, 24 червня 2014 року за вих. № 221, 15 липня 2014 року за вих. № 385 відповідачку ОСОБА_7 було повідомлено про сплив строку дії договору на користування житловими приміщеннями гуртожитку, укладеного нею з позивачем 2003 року, а також про наявність заборгованості по платі за користування гуртожитком.
11 липня 2014 року за вих. № 276 на адресу відповідачки ОСОБА_7 було направлено повідомлення про підвищення вартості проживання в гуртожитку до 650 грн.
Листом від 8 липня 2014 року ОСОБА_7 повідомила ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про свою згоду на переукладення договору користування гуртожитком, однак просила надати їй проект такого договору.
Проект договору відповідачці було надіслано 15 липня 2014 року, отримано нею 18 липня 2014 року, проте такий договір так і не укладено.
Сервіси для юристів