П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків за заявою ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2013 року ОСОБА_9 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що її син ОСОБА_10, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в період з липня 1989 року по лютий 2004 року працював на різних посадах на шахті ім. Фрунзе публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Євраз Суха Балка». Тривала праця в шкідливих умовах викликала у ОСОБА_10 професійне захворювання. Відповідно до пункту 15 акта розслідування професійного захворювання від 2 червня 2013 року № 21 причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_10 було визнано його працю в шкідливих умовах у зв'язку з порушенням підприємством вимог статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині створення на робочих місцях належних, безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці.
Згідно з висновком експертної комісії комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року № 52 встановлено причинний зв'язок смерті сина позивачки з установленим йому за життя професійним захворюванням.
Унаслідок смерті сина позивачка просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду у сумі 220 тис. грн за суттєві незворотні негативні зміни, які відбулися у її особистому житті.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У травні 2015 року до Верховного Суду України ОСОБА_9 звернулась із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-208цс14 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статті 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У зв'язку із цим ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2014 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
Судом установлено, що ОСОБА_10 з липня 1989 року по лютий 2004 року працював на різних посадах на шахті ім. Фрунзе ПАТ «Євраз Суха Балка». Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у ОСОБА_10 професійне захворювання. Відповідно до пункту 15 акта розслідування професійного захворювання від 2 червня 2013 року № 21 причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_10 було визнано його працю у шкідливих умовах. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. Згідно з висновком експертної комісії комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 листопада 2013 року № 52 встановлено причинний зв'язок смерті з установленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 6).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що професійне захворювання ОСОБА_10, що було спричинене незабезпеченням відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці в свою чергу потягло смерть ОСОБА_10, виникло до набрання чинності ЦК України 2004 року, яким визначено право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, а тому норми статті 1168 цього Кодексу до цих правовідносин не застосовується.
Разом з тим у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-208цс14 зазначено, що якщо виробнича травма сталася до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, то за наявності причинного зв'язку з виробничою травмою до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї померлого застосовуються положення статті 1168 ЦК України.
Отже, висновок судів щодо відсутності підстав застосування статті 1168 ЦК України не відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6- 208цс14.
Вирішуючи питання про правильність застосування в подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до пунктів 1, 4 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненню професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Сервіси для юристів