П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,
за участі представників товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас» Гембари Олени Юріївни і Бойко Олени Сергіївни, представника приватного акціонерного товариства «Трест
Київміськбуд-1» Веничука Євгена В'ячеславовича та представника Міністерства юстиції України Шевченка Дмитра Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Державної виконавчої служби України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас», про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ОСОБА_12 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2010 року між ним і приватним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПАТ «Трест Київміськбуд-1») укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовились у термін до 1 жовтня 2011 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 145,4 кв. метрів. Повну вартість квартири позивачем було сплачено 3 листопада 2010 року. 14 жовтня 2010 року аналогічний попередній договір щодо зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири 8 загальною площею 378,7 кв. метрів, що розташована за цією ж адресою, укладено між ОСОБА_13 та ПАТ «Трест Київміськбуд-1». ОСОБА_13 сплатила повну вартість квартири у термін до 1 жовтня 2011 року, а 14 грудня 2012 року відступила ОСОБА_12 право вимоги за укладеним попереднім договором.
Позивач зазначив, що є фактичним користувачем спірних квартир, його право володіти і користуватися спірним майном не заперечується ПАТ «Трест Київміськбуд-1», однак останнє не вчиняє будь-яких дій щодо оформлення за ним права власності та укладення основних договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Станом на 17 жовтня 2013 року спірні квартири описані та арештовані за актом опису й арешту майна державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду
м. Києва щодо стягнення з ПАТ «Трест Київміськбуд-1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас» (далі - ТОВ «Віта Верітас») боргу в сумі 539 млн 640 тис. 547 грн 84 коп.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та, посилаючись на зазначені обставини, просив визнати за ним право власності на квартири АДРЕСА_1; звільнити зазначені квартири з під-арешту та виключити їх з акту опису й арешту майна, складеного 13 серпня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня
2014 року в задоволенні позову ОСОБА_12 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано за ОСОБА_12 право власності на квартиру АДРЕСА_1; зазначені квартири звільнено з під-арешту та виключено з акту опису й арешту майна; вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року касаційні скарги Державної виконавчої служби України, ПАТ «Трест Київміськбуд-1» та ТОВ «Віта Верітас» відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року залишено без змін.
У жовтні 2014 року до Верховного Суду України звернулось ТОВ «Віта Верітас» із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 203, 328, 635 і 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У заяві ТОВ «Віта Верітас» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2014 року зазначену вище справу допущено до провадження Верховного Суду України.
За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Віта Верітас» Гембари О.Ю. і Бойко О.С., представника ПАТ «Трест Київміськбуд-1» Веничука Є.В. та представника Міністерства юстиції України Шевченка Д.В., дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка є предметом перегляду, спір виник у зв'язку з укладенням попередніх договорів, за умовами якого сторони домовились у визначений термін укласти основні договори (купівлі-продажу квартир).
Покупець за попереднім договором ОСОБА_12 звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права власності на спірне житло, посилаючись на те, що він в установлений попереднім договором строк здійснив 100 % сплату вартості квартир та фактично ними користується, однак продавець за попереднім договором ПАТ «Трест Київміськбуд-1» не вчиняє будь-яких дій на укладення договорів купівлі-продажу.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_12, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що сплата повної вартості квартир, передання ПАТ «Трест Київміськбуд-1» спірних квартир ОСОБА_12, прийняття і фактичне отримання права володіння та користування останнім спірним майном є підставою для задоволення позовних вимог.
Сервіси для юристів