ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Григор'євої Л.І.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Патрюка М.В.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ОСОБА_9 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала у комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі - КП "Аульський водовід" на посаді машиніста насосних очисних споруд, 3 березня 2009 року звільнена з роботи, однак при звільненні відповідач не провів із нею повний розрахунок. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2011 року з відповідача на її користь стягнуто невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2009 року до 3 березня 2009 року в сумі 2 339 грн 41 коп. та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 1 грудня 2008 року до 3 березня 2009 року в розмірі 595 грн 40 коп. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого у відділі державної виконавчої служби Криничанського
районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - ВДВС Криничанського РУЮ) було відкрито виконавче провадження, яке неодноразово припинялось та поновлювалось, у зв'язку з чим із відповідача було стягнуто лише заборгованість із заробітної плати, однак компенсація за невикористану відпустку в розмірі 595 грн 40 коп. не була сплачена, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ОСОБА_9 просила суд стягнути з КП "Аульський водовід" на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 січня 2011 року до дня ухвалення рішення суду в сумі 66 114 грн 23 коп.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на вищенаведені судові рішення на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 116, 117 КЗпП України.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_9 наводить ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, від 10 липня 2013 року, від 24 липня 2013 року, від 14 серпня 2013 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року та ухвалу Верховного Суду України від 3 березня 2010 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 19 травня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_9 працювала у КП "Аульський водовід" на посаді машиніста насосних очисних споруд. 3 березня 2009 року позивачка була звільнена з роботи, однак при звільненні КП "Аульський водовід" не провів із нею повний розрахунок. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2011 року постановлено стягнути з КП "Аульський водовід" на її користь невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2009 року до 3 березня 2009 року в сумі 2 339 грн 41 коп. та компенсацію за невикористану відпустку за 6 днів за період роботи з 1 грудня 2008 року до 3 березня 2009 року в розмірі 595 грн 40 коп.; у задоволенні позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 4 березня 2009 року до 31 грудня 2010 року відмовлено у зв'язку з відсутністю вини КП "Аульський водовід".
На підставі виконавчого листа від 29 вересня 2011 року ВДВС Криничанського РУЮ було відкрито виконавче провадження по стягненню з відповідача на користь ОСОБА_9 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку. Згодом постановою ВДВС Криничанського РУЮ від 2 грудня 2011 року виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушенням справи про банкрутство КП "Аульський водовід".
Суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 2 339 грн 41 коп. ОСОБА_9 отримала.
Компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 595 грн 40 коп. КП "Аульський водовід" повністю виплатило лише після пред'явлення позову -
16 жовтня 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відсутня вина відповідача в непроведенні ВДВС Криничанського РУЮ виконавчих дій щодо стягнення належних позивачці коштів у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідача. Крім того, як зазначив суд, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку ОСОБА_9 просить стягнути з відповідача порівняно із сумою невиплаченої відповідачем компенсації за невикористану відпустку перевищує останню більше ніж у 100 разів, що не відповідає принципу співмірності та справедливості.
У наданих заявницею для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2013 року, від 24 липня 2013 року, від 14 серпня 2013 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що порушення процедури банкрутства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів при звільненні та не звільняє його від цього обов'язку.
Сервіси для юристів