П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2014 року місто Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Барбари В.П., суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,−
розглянувши на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 року у справі № 1/36 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» (далі - ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія») до державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про стягнення коштів та за заявою ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
До Верховного Суду України звернулося ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 року у справі № 1/36.
У заяві про перегляд ухвали Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої
статті 111 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466677/ed_2013_08_11/pravo1/T179800.html?pravo=1>16 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2013_08_11/pravo1/T179800.html?pravo=1>Господарського процесуального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2013_08_11/pravo1/T179800.html?pravo=1> (далі - ГПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_08_11/pravo1/T179800.html?pravo=1>), ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» просить:
- скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від
7 жовтня 2013 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 року у справі № 1/36;
- застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, передбачений частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України), який ДП «Селидіввугілля» пропущено без поважної причини, та визнати недійсним провадження від 7 жовтня 2013 року у справі № 1/36;
- відмовити у задоволенні заяви ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу господарського суду Донецької області від 6 квітня 2004 року у справі № 1/36 таким, що не підлягає виконанню, повністю;
- визнати наказ господарського суду Донецької області від
6 квітня 2004 року у справі № 1/36 дійсним і таким, що підлягає виконанню, повністю;
- зобов'язати негайно видати наказ у справі № 1/36 про стягнення з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 26 березня 2004 року у справі № 1/36 заборгованості у сумі 12 169 600,18 грн, а також додаткової заборгованості в якості збитків згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року в сумі 2000 євро;
- стягнути негайно з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 26 березня 2004 року у справі № 1/36 основний борг у сумі
12 169 600,18 грн, а також додаткову заборгованість в якості збитків згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року в сумі 2000 євро;
- стягнути негайно з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» додатковий борг за весь час прострочення з 1 квітня 2009 року по 10 березня 2014 року, який складає інфляційні втрати -
3 151 930 грн, три проценти річних - 1 805 435,20 грн, а також збитки у вигляді упущеної вигоди - 7 180 064,10 грн;
- зобов'язати ДП «Селидіввугілля» передати стягувачу ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» вугілля в кількості 553 685 тон, згідно з кредитним договором від 29 червня 1998 року № 3 та договором переводу боргу від 18 січня 2000 року № 1, прийняту заставу за договором застави від 18 січня 2000 року, або як альтернативну сатисфакцію - грошовий еквівалент цього вугілля в розмірі на дату постановлення рішення Верховним Судом України у цій справі.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник вважає рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (П'ята секція) від 13 лютого 2014 року та Додатком № 1 до нього ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» 6 листопада 2012 року подало до Європейського суду з прав людини заяву про тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 26 березня 2004 року в справі, що переглядається.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого
2014 року у справі «Щукін та інші проти України» встановлено порушення Україною вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, та статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Крім того, Європейський суд з прав людини постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач зобов'язана виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити по 2000 євро кожному заявникові або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватися; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу. Зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати і до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року є остаточним із дня ухвалення.
ДП «Селидіввугілля» не використало наданого йому законом права на участь представника у судовому засіданні.
Сервіси для юристів