П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка полонини» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ОСОБА_6, Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за заявою дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка полонини» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка полонини» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій «Квітка полонини») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_1 від 6 вересня 2004 року на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в селі Солочині, Свалявського району Закарпатської області із цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
ДП «Санаторій «Квітка полонини» зазначало, що спірна земельна ділянка розташована в межах площ залягання корисних копалин загальнодер <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588697/ed_2013_10_24/pravo1/T012768.html?pravo=1>жавного значення Голубинського родовища мінеральних вод.
19 серпня 1999 року позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами - ліцензію № 1970 на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних питних (лікувально-столових) вод, об'єкт ліцензування - ділянка Голубинського родовища, де розташована свердловина № 4-р (4-е). Голубинське родовище мінеральних вод згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2000 року № 456 є родовищем унікальних мінеральних підземних вод.
Відповідач оформив право власності на спірну земельну ділянку площею 0,25 га із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без жодного погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами гірничого нагляду, що суперечить вимогам статті 58 Кодексу України про надра (далі - КпН України).
У зв'язку із зазначеним, позивач просив суд визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 6 вересня 2004 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га у селі Солочині, Свалявського району, виданий на ім'я ОСОБА_6
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 7 лютого 2014 року позов ДП «Санаторій «Квітка Полонини» задоволено: визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 6 вересня 2004 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га у с. Солочині, Свалявського району, виданий на ім'я ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ДП «Санаторій «Квітка Полонини».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу ДП «Санаторій «Квітка Полонини» відхилено, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року ДП «Санаторій «Квітка Полонини» порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини четвертої статті 15, частини другої статті 58 КпН України, статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 2 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 33 (далі - Положення).
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ДП «Санаторій «Квітка полонини» посилається на постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року та 4 червня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 та 19 грудня 2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 21 грудня 2002 року державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 отримав у спадок від батька - ОСОБА_8 житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, що знаходиться в селі Солочині, Свалявського району, та земельну ділянку площею 0,68 га, на якій він знаходиться.
Згідно з державним актом на право власності на землю, виданим 6 жовтня 1999 року ОСОБА_8, йому передано у приватну власність 0,68 га землі для будівництва й обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, в тому числі 0,56 га сільськогосподарських угідь та 0,12 га під будівлями (т. 2 а.с. 13, 14). Отримавши вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідач провів поділ успадкованої земельної ділянки на три окремі ділянки зі зміною їх цільових призначень та отримав відповідно три державних акти про право власності на земельні ділянки: 0,100 га - для будівництва туристичного комплексу, 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,3658 га - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 6 вересня 2004 року серії НОМЕР_1, виданим Солочинською сільською радою, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки 0,2500 га із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
19 серпня 1999 року ДП «Санаторій «Квітка полонини» отримав спеціальний дозвіл на користування надрами - ліцензію № 1970 на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних питних (лікувально-столових) вод, об'єкт ліцензування - ділянка Голубинського родовища, де розташована свердловина № 4-р (4-е).
Голубинське родовище мінеральних вод згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України № 456 від 7 березня 2000 року є родовищем унікальних мінеральних підземних вод (т. 1, а.с. 9).
Установлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах площ залягання корисних копалин Голубинського родовища мінеральних вод.
Задовольняючи позовні вимоги ДП «Санаторій «Квітка полонини», суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах другого поясу зони санітарної охорони свердловини № 4 Голубинського родовища мінеральних вод. На порушення статті 58 КпН України та Положення, відповідачу ОСОБА_6 було видано державний акт серії НОМЕР_1 від 6 вересня 2004 року на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без погодження з територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, тому такий державний акт слід визнати недійсним.
Скасовуючи рішення сушу першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ДП «Санаторій «Квітка полонини», апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що на час видачі 6 вересня 2004 року на ім'я ОСОБА_6 державного акта на право приватної власності на землю, права та обов'язки позивача не порушувались, оскільки гірничий відвід надано останньому тільки у 2008 році, а житловий будинок з господарськими будівлями побудований у 1935 році, з 1950 року за цим будинком з господарськими будівлями і спорудами зареєстровано земельну ділянку, оскаржуваний акт на право власності на земельну ділянку було видано ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2001 року, де цільовим призначенням спірної земельної ділянки було зазначено - для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства. Крім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції, Конвенція відповідно) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» за відсутності жодних порушень з боку ОСОБА_6 щодо оформлення державного акта на право власності позбавлення його права власності є непропорційним втручанням у право на мирне володіння своїм майном.
На відміну від висновків, які містяться в судовому рішенні у справі, яка переглядається, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 та 19 грудня 2013 року, на які посилається заявник як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, за аналогічних обставин, визнаючи державні акти недійсними, суди виходили з того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах другої зони санітарної охорони Голубинського родовища мінеральних вод, на порушення вимог статті 58 КпН України зміна їх цільового призначення проведена без погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів