П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., розглянувши на засіданні справу за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Технолайн Системс», про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року заступник прокурора Печерського району
м. Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (далі - ДП НСК «Олімпійський») звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій у період виконання відповідачем трудових обов'язків на посаді генерального директора ДП НСК «Олімпійський» указаній юридичній особі завдано майнову шкоду у розмірі 249 тис. 123 грн. ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію.
Оскільки закриття кримінальної справи на підставі амністії не звільняє винну особу від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану злочином, заступник прокурора Печерського району м. Києва просив стягнути з відповідача на користь ДП НСК «Олімпійський» на відшкодування майнової шкоди 249 тис. 123 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
13 травня 2015 року, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДП НСК «Олімпійський» на відшкодування шкоди 249 тис. 123 грн; вирішено питання про стягнення судового збору.
У заяві ОСОБА_6 про перегляд судового рішення порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до цього ж суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ОСОБА_6 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:
21 березня 2012 року у справі за позовом комунального підприємства «Миколаївська обласна друкарня» до фізичної особи про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству при виконанні трудових обов'язків (№ 6-5833св12);
17 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи про відшкодування матеріальної шкоди (№ 6-495св13);
22 серпня 2012 року у справі а позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до фізичної особи про відшкодування шкоди
(№6-27410св12);
27 лютого 2013 року у справі за позовом Козятинського міжрайонного прокурора в інтересах відділу Держкомзему в Козятинському районі Вінницької області до фізичної особи про відшкодування збитків (№ 6-47121св12);
2 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до фізичної особи про стягнення регресу та прямої дійсної шкоди, завданої порушенням трудових обов'язків (№ 6-54716св13).
Крім того, ОСОБА_6 додав до заяви, крім інших, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року у справі за позовом Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області до фізичної особи про відшкодування матеріальної шкоди (№ 6-347св14) без посилання на неї в своїй заяві.
Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-495св13,
№ 6-27410св12, № 6-347св14, 6-54716св13 суд касаційної інстанції в першому випадку скасував судове рішення і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в інших - залишив без змін судові рішення судів інших інстанцій про відмову в задоволенні позову. При цьому суд застосував до спірних правовідносин частину третю статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і виходив з того, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
Крім цього, суд касаційної інстанції зазначив: в ухвалі № 6-347св14, що спірні правовідносини регулюються КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк звернення до суду, який застосовується без заяви сторони у спорі; в ухвалі № 6-54716св13, що посилання скаржника на те, що згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, безпідставні, оскільки спірні правовідносини регулюються КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк звернення до суду, а не позовну давність.
Постановляючи ухвалу № 6-47121св12 і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції з виключенням з його мотивувальної частини посилання на статтю 264 ЦК України, як на правову підставу вирішення спору, суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Установлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора. Оскільки спір між сторонами виник із трудових правовідносин, то суд помилково застосував до них положення статті 264 ЦК України. Одночасне застосування судом до спірних правовідносин статті 264 ЦК України та статті 233 КЗпП України є неправильним.
Постановляючи ухвалу № 6-5833св12, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій і передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про допущені судами порушення вимог процесуального закону щодо встановлення судом фактичних обставин даної справи.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову, виходив з того, що передбачений частиною третьою статті 233 КЗпП України строк не пропущено, оскільки постановою прокурора Печерського району м. Києва від 21 квітня
Сервіси для юристів