П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивача - публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (далі - Товариство) - Переяславської М.В.,
відповідача - Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) - Глушковської А.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства до Митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС) про скасування рішення та стягнення мита,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- скасувати рішення Митниці про відсутність підстав для повернення надмірно сплачених митних платежів із Державного бюджету України на підставі вантажної митної декларації від 3 квітня 2008 року № 113020000/8/002367 (далі - ВМД від 3 квітня 2008 року), яке оформлене листом від 18 липня 2014 року № 4644/04-50-52 «Щодо надання інформації» (далі - рішення від 18 липня 2014 року);
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суму мита у розмірі 103 408 грн 72 коп., надміру сплаченого до Державного бюджету України на підставі ВМД від 3 квітня 2008 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Митниця неправомірно не виконує дій щодо повернення Товариству надмірно сплачених митних платежів, оскільки рішення про визначення митної вартості скасовані в судовому порядку, а тому суми митних платежів, що сплачувалися Товариством відповідно до скасованих рішень, мають бути повернені.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2013 року, визнав протиправними та скасував рішення Митниці від 2 квітня 2008 року № МВ097 про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) (далі - рішення від 2 квітня 2008 року) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - картка відмови) від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/00724.
Цей же суд постановою від 31 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2014 року, визнав протиправною та скасував картку відмови Митниці від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/00717. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Митниці від 13 січня 2011 року № 17-16-2/265 про відмову у наданні висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення) та стягнення з Державного бюджету України 103 408 грн 72 коп. відмовив. У частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 2 квітня 2008 року провадження у справі закрив.
27 червня 2014 року позивач звернувся із заявою до Митниці за № 7753-6995/4016 про повернення митних платежів, надмірно сплачених до Державного бюджету України на підставі ВМД від 3 квітня 2008 року у сумі 103 408 грн 72 коп., та розрахунком суми надмірно сплаченого мита з підстави набрання вищенаведеними судовими рішеннями законної сили.
Митниця прийняла рішення від 18 липня 2014 року яке обґрунтувала тим, що Товариство пропустило строк подання заяви, податкове зобов'язання було визначене позивачем самостійно у ВМД від 3 квітня 2008 року та відповідно до статей 4, 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних відносин) вважається узгодженим і не може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку, а також тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Державного бюджету України 103 408 грн 72 коп.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2014 року позов задовольнив частково: скасував рішення від 18 липня 2014 року та зобов'язав відповідача надати Висновок про повернення відповідно до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення). В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Митниці на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, Митниця звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС. Заявник просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року та 17 березня 2015 року (справи №№ К/800/56074/13, К/800/36998/14 відповідно) та постанов Верховного Суду України від 15 квітня та 9 грудня 2014 року (справи №№ 21-21а14, 21-205а14 відповідно), які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Митниця вважає, що зміст зазначених судових рішень Вищого адміністративного суду України вказує на різне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, котрі визначають правові підстави та порядок здійснення повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, а саме пунктів 4, 11 Порядку повернення.
Крім того, Митниця зазначає, що оскаржуване рішення суду касаційної інстанції не відповідає висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України у подібних правовідносинах, щодо застосування норм матеріального права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви відповідача слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У наданій на порівняння постанові Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року (справа № К/800/56074/13) касаційний суд, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний Центр «Реагент» митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, дійшов такого висновку: оскільки митний орган після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартість товарів, визначеною Митницею, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, не приймав, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Водночас суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправним рішення Митниці щодо відмови у поверненні митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, з тих підстав, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт надмірної сплати позивачем до бюджету митних платежів та право позивача на повернення коштів.
В ухвалі від 17 березня 2015 року (справа № К/800/36998/14), яку також надано на порівняння, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, погодився з їх висновком про те, що оскільки Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України надала відповідь про відсутність правових підстав для повернення коштів, щодо яких позивач подав відповідну заяву, Висновок про повернення митниця не складала, тому немає підстав для стягнення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених позивачем.
Сервіси для юристів