ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 лютого 2012 року № 0000011710.
На обґрунтування позовних вимог послався на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки висновки ДПІ про те, що майновий пай є таким, який отриманий позивачем безпідставно, документально та юридично не підтверджені і будуються виключно на припущеннях контролюючого органу.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, позов задовольнив.
Задовольняючи позов та, зокрема, вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції зобов'язав стягнути на користь ОСОБА_10 судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності ДПІ.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування пункту 21 статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3674-VI) та пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок), просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року № К/800/32254/14, у якій цей суд, враховуючи положення статті 5 Закону № 3674-VI та абзацу третього пункту 26 Порядку, вказав на хибність висновків судів попередніх інстанцій про здійснення відшкодування позивачу судових витрат з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунків податкового органу.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в суді першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
За правилами статті 3 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком.
Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 Порядку).
Абзацом третім пункту 26 Порядку передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.
Враховуючи те, що за правилами БК в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України, рішення суду першої інстанції, з яким погодились апеляційний та касаційний суди, в частині стягнення судових витрат з видатків державного бюджету, спрямованих на асигнування діяльності ДПІ, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Заяву державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві задовольнити частково.
Ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року в частині розподілу судових витрат скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М. І. Гриців О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервіси для юристів