П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідачів:
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) - Білопольської Н.А.,
Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Белінської О.В., Нарольської Т.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до ВККС, ВРЮ про визнання незаконними та скасування рішень,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2016 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, ВРЮ, у якому просив визнати незаконними та скасувати: рішення ВККС від 22 вересня 2015 року № 2378/дп-15 про направлення до ВРЮ висновку щодо встановлених фактів, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_10 присяги (далі - Рішення ВККС); рішення ВРЮ від 18 січня 2016 року № 3/0/15-16 «Про часткове задоволення скарги представника судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_10 - ОСОБА_5 на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 вересня 2015 року № 2378/дп-15» (далі - Рішення ВРЮ).
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що ВРЮ: прийняла рішення з порушенням порядку, встановленого Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням ВРЮ від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15; не вирішила питання щодо порушення права позивача на захист та справедливий розгляд його справи; не обґрунтувала правомірність відкриття дисциплінарного провадження щодо нього (ОСОБА_10) за заявою, яка не містить чітких відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку. Крім того, у позові йшлося про те, що ВККС та ВРЮ поза межами своєї компетенції здійснили оцінку судового рішення, при цьому в рішенні ВРЮ вже висловлено власну позицію щодо недотримання суддею вимог законодавства ще до того, як матеріали дисциплінарного провадження були розглянуті на засіданні ВРЮ. Зазначав позивач і про інші порушення, які, на його думку, допустили ВККС та ВРЮ.
Суд установив, що ОСОБА_10 Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 призначений на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Постановою цього судді від 13 січня 2014 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до відповідальності притягнуто ОСОБА_11, до якого застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4 березня 2014 року ОСОБА_11 постановою судді ОСОБА_10 звільнений від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VІІ «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
До ВККС від народного депутата України ОСОБА_12 у березні 2014 року надійшло депутатське звернення з повідомленням про прийняте суддею ОСОБА_10 рішення від 13 січня 2014 року з проханням притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності. Також у червні 2014 року Міністерством юстиції України на адресу ВККС направлено повідомлення і подання голови Громадської організації «Майдан-Громадський контроль» Колбанцева В.В. про звільнення з посад суддів, які порушили присягу судді, в переліку яких зазначений суддя ОСОБА_10
3 квітня 2014 року ВККС прийнято рішення № 949/дп-14 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_10
22 вересня 2015 року ВККС прийняла рішення про направлення до ВРЮ висновку щодо встановлених нею фактів, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_10 присяги.
Представник судді ОСОБА_10 - ОСОБА_5 подав скаргу на це рішення ВККС до ВРЮ.
За результатами розгляду скарги ВРЮ 18 січня 2016 року прийняла рішення № 3/0/15-16 про її часткове задоволення: виключила з тексту рішення ВККС посилання на скаргу голови Громадської організації «Майдан-Громадський контроль» Колбанцева В.В., а в решті рішення ВККС залишила без змін.
Вищий адміністративний суд України постановою від 30 травня 2016 року позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував Рішення ВККС та Рішення ВРЮ в частині залишення без змін Рішення ВККС.
Суд виходив із того, що доказів злочинного наміру, грубої недбалості чи умисного порушення закону суддею ОСОБА_10 при вирішенні ним справи про адміністративне правопорушення ВККС не надано, натомість цей орган дав оцінку процесуальним діям судді, перевищивши свої повноваження та перебравши на себе функції суду апеляційної інстанції. ВРЮ, на думку суду, не звернула уваги на ці обставини, погодившись з рішенням ВККС щодо висновків про порушення суддею присяги.
Крім того, Вищий адміністративний суд України вважає, що передбачений законодавством строк притягнення судді ОСОБА_10 до дисциплінарної відповідальності на день розгляду цього питання ВККС закінчився.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року і відмовити у задоволенні позову. Наводить доводи про те, що судом при ухваленні цієї постанови не дотримано вимоги статей 7, 9, 159 КАС, а також посилається на те, що на порушення вимог статті 99 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час оскарження позивачем Рішення ВККС; далі - Закон № 2453-VІ) суд не звернув увагу на те, що норми цієї статті виключають можливість після оскарження рішення ВККС до ВРЮ оскаржити його і до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні представники ВРЮ та ВККС підтримали заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навели доводи на її обґрунтування.
Представники позивача, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.
Сервіси для юристів