П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 липня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Лященко Н.П.,
за участю представника Генеральної прокуратури України - Сахно Наталії Вікторівни та представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_10, треті особи: управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганна Василівна, приватне підприємство «Галицький достаток», про скасування рішення, визнання недійсними державних актів про право власності на землю та витребування майна, за зустрічним позовом ОСОБА_10 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом.
На обґрунтування позову прокурор зазначав, що на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 619, прийнятого на виконання вимог рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року, селищною радою та приватним підприємством «Буддизайн» (далі - ПП «Буддизайн») 5 листопада 2008 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8,9965 га, з яких: 5,0360 га для громадсько-житлового будівництва та 3,9605 га для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.
11 серпня 2009 року ПП «Буддизайн» відчужило на підставі договору купівлі-продажу приватному підприємству «Галицький достаток» (далі - ПП «Галицький достаток») та ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 5,0360 га для громадсько-житлового будівництва.
25 вересня 2009 року ОСОБА_10 та ПП «Галицький достаток» уклали договір про поділ придбаної земельної ділянки.
На підставі зазначених договорів ОСОБА_10 зареєстрував право власності на земельні ділянки шляхом оформлення державних актів на право власності.
Посилаючись на відсутність у Брюховицької селищної ради права на відчуження земельних ділянок, які відносяться до лісів першої групи, та з огляду на скасування рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року прокурор Шевченківського району м. Львова просив: поновити строк для звернення до суду; скасувати рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 619; визнати недійсним укладений 5 листопада 2008 року договір купівлі-продажу земельної ділянки; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_10 частини земельної ділянки загальною площею 5,0360 га; визнати недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, від 25 вересня 2010 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_10; витребувати в останнього земельні ділянки та зобов'язати повернути їх у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
ОСОБА_10 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати його добросовісним набувачем спірних земельних ділянок та визнати за ним право власності на них. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 посилався на те, що на підставі укладеного з ПП «Буддизайн» договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року та договору про поділ земельної ділянки від 25 вересня 2009 року він є добросовісним набувачем. Укладаючи угоди, він не знав і не міг знати про те, що Брюховицька селищна рада не мали права на відчуження спірних земельних ділянок, а тому останні не можуть бути витребувані в добросовісного набувача відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року, залишим без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року, в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_10 задоволено частково: визнано за ним право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2,036 га; у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_10 добросовісним набувачем відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України, першого заступника прокурора Львівської області задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У січні 2015 року заступник Генерального прокурора України подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року.
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування зазначеної ухвали, рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини сьомої статті 122, статей 149-150 та пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 5 розділу VII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК України), а також частини першої статті 388 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права заступник Генерального прокурора України посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 січня 2012 року (справа № 6-38351св11), 18 липня 2013 року (справа № 6-15571св13), 15 січня 2014 року (справа № 6-41903св13), 3 березня 2014 року (справа № 6-9124ск14), 13 листопада 2014 року (справа № 6-38268св14).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року.
За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VII)заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із цим заява заступника Генерального прокурора України підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, унесених згідно із Законом № 192-VIII.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2901/ed_2012_05_16/T041618.html?pravo=1> суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2839/ed_2012_05_16/T041618.html?pravo=1>, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, рішення в якій переглядається, судами встановлено, що рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та 18 березня 2004 року № 263 було вилучено земельні ділянки - ліси першої групи у кварталі 44 з державного лісового фонду Брюховицького лісництва Львівського державного лісового господарства загальною площею 19,1 га і віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року визнано неправомірними та скасовано зазначені рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та 18 березня 2004 року № 263 з тих підстав, що за нормами частини дев'ятої статті 149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, лісів першої групи площею понад 10 га, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України; порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням цих земельних ділянок, установлено статтею 151 ЗК України.
Указане рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року, залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 квітня 2005 року, Брюховицьку селищну раду зобов'язано прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» орендованої ним для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру земельної ділянки, загальною площею 8,9965 га за адресою: АДРЕСА_1.
З метою виконання судового рішення 23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 619, на підставі якого 5 листопада 2008 року між нею та ПП «Буддизайн» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка складається з 5,0360 га земель для громадсько-житлового будівництва та 3,9605 га земель для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.
Сервіси для юристів